Ехінококоз

Ехінококоз – захворювання, що виникає в результаті впливу на організм людини личинкової стадії собачого ціп’яка (Echinococcus granulosus). Інвазія людини відбувається при попаданні яєць гельмінта в травний тракт (при вживанні заражених овочів, молока, води). Можливе зараження при безпосередньому контакті з хворими тваринами. Людина є проміжним господарем. Після попадання в шлунково-кишковий тракт і звільнення від оболонок яйця проникають у слизову оболонку і звідси з током крові розносяться по організму. Найчастіше відбувається ураження печінки, легенів, рідше мозку. У головному мозку ехінокок досягає розмірів великого яйця і розташовується звичайно в області центральних звивин, в лобовій частці і бічних шлуночках. Крім однокамерного (гідатідозного), значно рідше зустрічається багатокамерна (альвеолярний) ехінокок. У патогенезі захворювання має значення механічний вплив кісти і токсичну – продуктів обміну.
Клінічні прояви включають гіпертензійного синдром, загальномозкові і осередкові симптоми, що робить його схожим з пухлиною головного мозку. Гіпертензійного синдром проявляється, зокрема, застійними явищами на очному дні, на рентгенограмах – посиленням пальцевих вдавлений. Найбільш частим симптомом стає головний біль, відповідна місця локалізації ехінокока. Біль може посилюватися в положенні лежачи і при різких поворотах голови. Можливий розвиток епілептичних припадків, психічних розладів (депресії, марення, слабоумства). Найчастіше захворювання починається з епілептичних припадків, які поступово частішають. Потім з’являються симптоми випадання, наростають гіпертензійного і оболонкові симптоми. При блокаді лікворних шляхів виникають напади різкого головного болю, блювання, розвиваються явища застою на очному дні.
Клінічна діагностика захворювання досить важка. Велику роль відіграє епідеміологічний анамнез (контакт з собаками, перебування в скотарських районах Далекого Півночі, робота за фахом, пов’язаної з тваринами), анамнез захворювання і особливості клінічної картини. Полегшує діагностичний пошук одночасне ураження головного мозку, печінки та легенів. У крові виявляється еозинофілія, в лікворі – помірний плеоцитоз з наявністю еозинофілів, бурштинова кислота. Велике значення в діагностиці мають комп’ютерна томографія та магнітно-резонансна томографія, за допомогою яких можливо визначити локалізацію і розміри кісти (рис. 73). Виробляється постановка імунологічних реакцій. Однією з найбільш ефективних є реакція латекс-аглютинації. При одночасній постановці латекс-аглютинації та непрямої гемаглютинації вдається домогтися ще більш точного діагностичного результату. Лікування тільки хірургічне і симптоматичне.

Посилання на основну публікацію