Есерівський (артеріалізований) клапоть

У 1917 p. Esser запропонував викроювати клапоть шкіри із залученням у ніжку артерії і вени. Перевага есерівського клаптя: при відносно вузькій ніжці можна викроїти довгу й широку ділянку шкіри. Приклади есерівских клаптів: забралоподібний клапоть для відновлення нижньої зони обличчя в чоловіків; шматок із чола для пластики носа; шматок із включенням великого грудного м’яза для відновлення тканин щоки.

Для викроювання шкірних острівних клаптів основне значення має не ширина клаптя, а величина в ньому кровотоку. Кровопостачання клаптя, що включає одну велику судину, у кілька разів краще, ніж клаптя з більшою кількістю дрібних, хаотично розташованих судин.

Судинна сітка острівцевого клаптя існує автономно й не піддається істотній перебудові, тому відбувається пошук клаптів із бажаним типом кровообігу. Так, Погосов і Курбанов (1970) повідомили про зв’язок кровопостачання шкіри з деякими підлеглими м’язами, a McCraw (1977) описав 14 таких автономних шкірно-м’язових територій. Таким чином, шкірний клапоть, сформований з урахуванням судинної архітектоніки, завжди складається з кількох шарів тканин, кількість яких залежить від глибини залягання живильних судин. Найтоншими є шкірно-жирові клапті, тому саме вони мають найгірше кровопостачання. Більш товсті — шкірно-жиро-фасціальні клапті, у них кровообіг є кращим. Клапті можуть включати м’язи, що значно покращує їхнє кровопостачання, й кістки.

Використання складних артеріалізованих клаптів відкрило широкі можливості для прискореного закриття великих дефектів. Відмінності клаптів на судинній ніжці з осьовим кровообігом від стеблового клаптя є такими:

1)      у клапоть із судинним осьовим кровообігом кров надходить по природній артеріовенозній системі, а судинна система стеблового клаптя створюється штучно, у ній кровообіг здійснюється за капілярним типом;

2)      розмір клаптя із судинним осьовим кровообігом залежить від донорської зони, а величину стеблового клаптя можна довільно змінювати, тільки дотримуючи оптимальне співвідношення його ширини й довжини;

3)      клапоть із судинним осьовим кровообігом може бути негайно перенесений до дефекту, а судинна система стеблового клаптя формується тривалий час, тому негайне перенесення стеблового клаптя до дефекту, як правило, неможливе.

Складні складені клапті дали змогу уникнути багатьох ризиків та отримати значні клінічні переваги, оскільки в таких клаптях:

  1. Кров іде природними кровоносними судинами.
  2. Величину і форму клаптя можна змінювати відповідно до необхідної.
  3. Артеріалізований клапоть може бути відразу повернутим на необхідну величину, перенесеним до дефекту і бути використаним.
  4. Розміри артеріалізованого клаптя можуть бути значно більшими, аніж стебла Філатова, а його співвідношення «довжина : ширина» — до 1:8.
  5. Загоєння тканин у ділянці пластики є кращим.

Після перенесення та розпластування такого клаптя перетинати його артеріальну ніжку можна вже через 6—7 тиж. — коли він втрачає якість артеріального і вже прижився, виникли колатералі і нові судини. Завдяки доброму кровопостачанню такий клапоть майже завжди зберігається.

Посилання на основну публікацію