Звичаї і традиції козаків: за повістю “Тарас Бульба”

У повісті Гоголь виділяє не тільки політичне протистояння Речі Посполитої та Запорізької Січі, але виводить на передній план культурні зіткнення. З одного боку варварська і відстала життя запорізьких козаків, з іншого – нові західні віяння.

Запорізька Січ складалася з безлічі маленьких куренів, якими керували отамани, що обиралися шляхом народного голосування. Всі важливі справи розбиралися на великих радах.
Запорожці були гостинним народом і кожного зустрічали з радістю. Але якщо чоловік тут хотів залишитися назавжди, то він здавав своєрідний військовий іспит. Якщо не проходив випробування, то повертався назад.

У запорожців були жорстокі закони. За крадіжку прив’язували до стовпа і кожен перехожий бив винного. За вбивство вбивцю заживо закопували разом з жертвою. Таку суворість в казках виховали постійні війни. Цей народ був оплотом на західному кордоні держави, тому ні про які розкоші і комфорті мови бути не могло. Козаки підтримували дух товариства і братства, вони були відважні і мужні, адже в будь-який момент вони можуть зазнавати обрушитися загроза із заходу, яку можна усунути тільки спільними силами. Кожен з них був патріотом і міг будь-якої миті піти на самопожертву.

Гоголь показує не тільки позитивні сторони козацтва. У них були варварські звичаї, слабкий громадський побут, забобони. Крім військового мистецтва козаки нічого не вивчали, ремісників серед них було мало. Вони були відсталим народом. Любили церква, але пости не дотримувалися ніколи.

Але саме такий варварський народ, який пройшов через суворість, що не втратив головні людські риси – любов до батьківщини, почуття справедливості, честі і обов’язку. Через все погане в казках розвивалося все хороше.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Оскар Уайльд