Зображення радянської держави в романі «Дванадцять стільців»

Дія роману «Дванадцять стільців» відбувається в двадцяті роки минулого століття – час, коли в радянській державі відчувався значний підйом після кривавих революцій. Ільф і Петров прагнули зобразити оновлений після НЕП устрій НЕ утопічним, як це бувало зазвичай, а реальним – з усіма його плюсами і мінусами.

Дух часу відображають і головні герої роману – Остап Бендер і Іполит Вороб’янінов. Вони організовують зібрання, видаючи себе за таємну організацію, що займається допомогою дітям. Зібрані кошти шахраї привласнюють собі. На репліку другого «це ж обман» Бендер читає настанови Вороб’янінову, щоб він не замислювався, мовчав і надував щоки – для більшої важливості.

Завзох одного з будинків, Олександр Якович на прізвисько Альхен, був «сором’язливим злодюгою». Постійні крадіжки його лише трохи бентежили, але займатися цим він не припиняв. Образ Альхена є збірним для багатьох радянських людей, не згодних з колективізацією. Бажання стати власником індивідуального майна спонукало до крадіжок і шахрайства, ніж та займалися радянські «Альхена».

Позитивним моментом в оновленому радянській державі є ведення статистики. «Статистика знає все» – такими словами починається глава «Серед океану стільців». В СРСР фіксували не тільки кількість земель і народжених дітей, а й вели підрахунок з’їденої їжі, випущених велосипедів, швейних машин і навіть собак. Саме завдяки такому ретельному способу відношенню до власності Остап Бендер виходить на слід дванадцяти стільців, в одному з яких заховані коштовності.

Незважаючи на те, що в своєму романі Ільф і Петров зобразили Остапа Бендера аферистом і шахраєм, герой викликає у читачів симпатії завдяки його чарівності і харизми, які так рідко можна зустріти у жителів радянської держави.

...
ПОДІЛИТИСЯ: