Жанри літератури

Жанри літератури – історично сформовані групи літературних творів, які виділяються за формальними або змістовним ознакам.

 

Важливо, що літературні жанри виділяються чисто «літературної» сутності, одним із центральних елементів якої є риторика; література – це все-таки мистецтво.

 

На відміну від неї, фольклорні жанри характеризувалися на основі культових ознак, а не словесних: фольклор спочатку був частиною релігійно-магічної сфери.

Існує величезна кількість літературних жанрів, одні з яких є дуже давніми за походженням, інші розвивалися в певні історичні періоди і згодом згасали.

Так, комедія, трагедія і епічна поема з’явилися на зорі європейської (античної) літератури і не втрачали своїх позицій до теперішнього часу, бачення мали ходіння в середньовіччі, а нарис розвинувся тільки в XIX столітті.

 

У тому ж столітті з’явилися типово сучасні жанри – детектив, наукова фантастика, в ХХ столітті оформився такий жанр, як фентезі. Отже, внелитературные ситуації все-таки грають деяку роль у формуванні жанрів.

Способи виділення літературних жанрів

 

Існують різні критерії віднесення творів до конкретних жанрів. Відповідно з цим по-різному визначаються і самі жанри.

  • За формою: повість, роман, оповідання, нарис, новела і т. д.
  • За змістом: комедія (положень, характерів, фарс і ін), драма, трагедія.
  • За родами: епічні (повість, роман, балада, билина, міф та ін), ліричні (елегія, епіграма, ода, послання), драматичні (драма, трагедія), ліро-епічні (станси, поема).
  • По ієрархії – виділялися в епоху класицизму: високі (трагедія, ода, епопея), середні (повість, драма), низькі (комедія, байка, сатира).

 

Розвиток жанрів з плином часу

 

Примітно, що в різні історичні періоди одні жанри згасали або відходили на другий план, а інші, навпаки, розцвітали. В античну епоху кількість прийнятих тоді літературних жанрів можна було перерахувати по пальцях: трагедія, комедія, епічна поема, філософська поема.

 

Причому комедія і трагедія ще були «не зовсім літературними», оскільки їх зазвичай не читали, а тільки дивилися на сцені; філософська поема виконувала багато в чому утилітарні функції – розповідала про устрій світу, правила поведінки, моральних нормах.

 

У середньовіччі театральні вистави були під забороною, і популярність придбали жанри «суто для читання»: повісті, романи, героїчні поеми, житія святих та інші. У XIX столітті центральним літературним жанром був роман, а у ХХ столітті, коли читати стали менше і важче сприймалися великі форми, на зміну роману прийшов розповідь (в тому числі нарис, фейлетон).

 

З’явився так званий «антироман» – експериментальний жанр, заснований на відмові від традиційних канонів роману; розвинувся він також в середині ХХ століття, хоча перші його зразки і навіть сам термін з’явилися ще в XVII столітті. В епоху розвитку кіно і телебачення література набула куди менше значення. Однак літературні жанри інтегрувалися в нові види мистецтва – так з’явилися кінороман, кіноповість, кінонариси.

ПОДІЛИТИСЯ: