З давньоруської літератури

Доля і слава Батьківщини завжди були головними темами літератури Київської Русі, тому одним з найважливіших моральних якостей людини вважалася любов до Батьківщини і готовність безкорисливо служити йому. Святість людини в розумінні стародавніх авторів безпосередньо впливала на його життя, помисли і діяння. А святості людина могла досягти тільки завдяки справжньої віри в Бога.

Найважливішими історичними постатями, котрі скоїли святі діяння на благо Русі, були князь Олександр Невський і служитель Господній преподобний Сергій Радонезький. Обидва ці людини за свої помисли і вчинки канонізіровани1 Православною церквою.

Олександр Невський і Сергій Радонезький є символами раденія за Вітчизну, військової доблесті і духовної висоти. Образи Невського і Радонезького відображені в російській мистецтві – в живописі і кіно.

У роки Великої Вітчизняної війни був заснований орден Олександра Невського. Троїце-Сергієва лавра і сьогодні є духовним центром усієї православної Росії, адже святість непідвладна часу.

виразність мови

Слово «виразність» пов’язане з такими словами, як «виразний», «висловлювати», «вираз».

Що ж означає термін «виразність мови»? Він позначає здатність художнього твору чинити на читача емоційне, естетичне вплив через яскраві образи людей, поетичні картини природи і т.п.

Виразність мови може досягатися різними засобами: фонетичними, морфологічними, словотворчими, лексичними, синтаксичними. У багатьох випадках ці кошти виступають комплексно.

Щоб зробити зображення персонажа, характеру, явища, предмета більш яскравим, щоб показати авторське ставлення до описуваного, щоб викликати в читача емоційний відгук, сформувати у нього певну оцінку того, що зображено, автор використовує спеціальні засоби, які узагальнено можна назвати художніми прийомами. До засобів художньої виразності відносяться стежки і фігури.

Стежки – вживання слів у переносному значенні.
Фігури – будь звороти мови, відступаючі від звичних граматичних норм.
Слово про Святого Сергии

З давніх часів стовпова дорога паломників з Кремля в Троїце-Сергіїв монастир пролягала по Ільїнці крізь ворота не існуючої нині Китайгородської стіни. Тут впритул до неї раніше стояла білокам’яна капличка Сергія Радонезького, яку в пору розпочатого погрому святинь2 і заодно з іншими побільше скинулися на звалище лихоліття. Між тим сюди до революції нескінченно, з ранку і до темна, притікає торгова, мастеровая, служива та інша Москва помолитися преподобному, а на початку навчального року батьки приходили зі своїми хлопцями, щоб він, всепочітаемий покровитель вченості, благословив їх долучитися до знання <. ..>.

Чітко пам’ятаю, як покійна мати привела нас з молодшим братиком відстояти звичаєм покладений молебень і потім привітний дідок з хрестом поверх епітрахілі3 вимовив готівка нами просте і нічим не змивається з пам’яті напуття про вірність Богу, народу, Батьківщині. Також по гроб не забуду скорботний епізод, коли у важких 20-х роках приїхав в лавру на уклін зберігалася там рубльовській Троіце4 тодішній завмузеем нещасний Олсуфьев мовчки повів мене в суміжний, з двома-трьома сходинками нижче, боковий вівтар показати лежали на лиловато-вицвілому атласі голі кістки, і, здригнувшись, я без підказки зрозумів – чиї. То були на публічний огляд виставлені земні останки легендарного первоігумена, що надихнув Русь на визвольну, від затяжного ординського ярма, Куликовскую перемогу. Вона-то і надала світлого імені його навіки парольне звучання нашої національної єдності, злагоди і, значить, надії.

Всі ми, нинішнє його духовне потомство, благоговійно схиляємо голову сьогодні, в шестисотий рік з дня смерті великого старця.

Л.М. Леонов5

Запитання і завдання

Складіть цитатний план розповіді про Сергія Радонезького за матеріалами статті письменника Л.М. Леонова.

Посилання на основну публікацію