Художня література як мистецтво слова, художній образ

Що таке література? В основі цього поняття лежить латинське слово «litera» – «буква». Значить, «literatyra» – це «написане буквами», тобто все словесні твори. Однак в більшості випадків «літературою» прийнято називати тільки художні твори.

Визначення «художня» треба розуміти, як «що відноситься до мистецтва». У тлумачному словнику це поняття визначено так: «Мистецтво – то ж, що мистецтво».

А що ж таке мистецтво? Лев Толстой відповів так: «Мистецтво є діяльність людська, яка полягає в тому, що одна людина свідомо відомими зовнішніми знаками передає іншим випробовувані їм почуття, а інші люди заражаються цими почуттями і переживають їх».

Що ж Л. Толстой називає «зовнішніми знаками»? Це кошти передачі почуттів автора твору читачам, слухачам, глядачам. У письменника таким засобом є слово, у живописця фарби, у музиканта – звуки, у скульптора – глина, камінь. Наприклад, свої враження про осінь художник І. Левітан передав в картині «Золота осінь», композитор П. Чайковський в етюдах «Времена года», поет Ф. Тютчев – у вірші «Є в осені первісної …». Всі автори зобразили осінь, але використовували для цього різні засоби.

Однак у всіх мистецтв є і загальне, то, що становить ядро ​​кожного з них. Це загальне називається «художнім образом». Образ – це поняття, що визначає природу і форму будь-якого твору мистецтва – картини, симфонії, поеми та ін. Саме образами користується художник, відтворюючи (відображаючи) життя, на відміну від ученого, який оперує фактами і поняттями. Якщо вчений доводить, переконує, наводить аргументи, то художник показує життя в картинах. Ці картини можна уявити, вони зупиняють увагу, народжують асоціації, пробуджують почуття і в той же час несуть інформацію.

Для прикладу прочитаємо два тексти на одну тему: строфу з вірша С. Єсеніна і рядки з газетної статті.

Відрадила гай золота

Березовим, веселим мовою,

І журавлі, сумно пролітаючи,

Чи не жаліють більше ні про кого.

 Пізньої осені на деревах майже немає листя. Вітри в цю пору дують сильніше, і дощ іде частіше. Журавлі і гуси відлітають на зиму в теплі краї.

Тема обох текстів одна – пізня осінь. Але есенинские рядки, крім конкретної інформації, дають читачеві ще й те, чого немає в статті. Вони занурюють нас в настрій осені, ми чітко чуємо в них ноти смутку. І зовсім не тому, що пройшло золоте літо. Єсенін писав про природу, але думав про людину – швидше за все про себе. Свою душу він вклав в поетичні рядки і викликав у нас відгук. Ми теж сумуємо про те, що не тільки «відрадила гай», а й життя людини тече і проходить. І все це завдяки образам.

Художній образ має свої відмінні риси. Одна з основних – конкретність, що виявляється найчастіше в деталях. Саме деталі створюють неповторність зображуваної картини.

Характерною рисою художнього образу є і видимість. Ми добре уявляємо пізню осінь С. Єсеніна, тому що він створив образ, який показує, що золота осінь пройшла ( «відрадила гай золота»). Зримий образ посилюється звуковим. Розкотисте прощальне «р» чується в словах «журавлі … пролітаючи».

Художня література – це “слово про світ” (М. Бахтін). Але відображає вона світ не «один до одного”. Відштовхуючись від реального світу, художник створює власний світ. Відображення світу в художньому творі завжди особистісне. Але автор, крім правди, пережитої особисто їм, і правди свого часу, висловлює ще й нестаріючу вічну правду. Що ж таке «вічна правда»? Вона стосується духовного життя людини, основні принципи якої в якихось рисах взагалі не змінюються. Зі століття в століття люди народжуються, вмирають, люблять, страждають, ненавидять, радіють, бояться, але завжди вірять і сподіваються … Чотириста років люди читають великі трагедії Шекспіра і все ще шукають і знаходять в них сенс, який важливий саме і тільки для них.

...
ПОДІЛИТИСЯ: