Володимир Висоцький: культова особистість вісімдесятих

Тексти пісень Висоцького записували в піснярі і на перші касети, переписуючи їх і слухаючи в компаніях. Ними захоплювалися всі: молодь, яка навчалася співати «під Висоцького», інтелігенція, які випивають офіцери, театрали і богемна еліта, навіть кримінальники. Кожен знаходив в його творчості щось своє, близьке, зрозуміле, ніби сказане саме про тебе. Без зайвої сентиментальності і пишномовності.

Висоцький був унікальне поєднання неймовірно талановитою, самобутньої манери співу, потужної харизми і глибокої щирості. Його тексти не просто були зрозумілі кожному, а й легко запам’ятовувалися, розбиралися шанувальниками на крилаті вирази.

Висоцький багато і з розумінням теми співав про війну. Але в його піснях не було загальнолюдської болю. Швидше це було глибинна, особистий біль, яка пробирає до самих тонких душевних струн. Його творчість можна по праву назвати хрестоматією народного життя. В його піснях так майстерно поєднувалася сатира, гротеск і глибока лірика, інтимні переживання, що зачіпають будь-якого за найболючіше.

Разом з тим, обстановка в країні в той час, коли творив Висоцький, була напруженою. Він працював на знос, заганяючи себе, не отримуючи ніякого морального задоволення процесу і результату. Він і сам розумів це, але халтуру не любив, тому і продовжував жити в звичному для себе ритмі. Висоцький був усюди, його любили діти і люди похилого віку, але офіційно його ніби й не було. Перезаписати касетами можна було застелити всю Червону площу, але офіційних платівок вийшло всього кілька.

Завдяки Висоцькому, Кіму і Окуджаві колись забутий жанр бардівської пісні знову стало актуальним і затребуваним у людей, отримав нове життя. Сьогодні настав час нових бардів, але почули б їх ми, якби не було свого часу Висоцького?

...
ПОДІЛИТИСЯ: