Вільям Гілберт: біографія і творчість

Гілберт (Gilbert), Вільям Швенк (1836-1911) – з 1861 був постійним автором колонки гумористичних віршів з власними ілюстраціями в журналі “Фан” (Fun); це було початком “Дитячих балад”, зібраних в 1869 році. У них автор продемонстрував свою майстерність винахідливого віршотворця і намалював свій фантастичний світ, в якому дивацтва перетворювалися в норму, і назвав його “Мир навпаки” (Topsy-Turvydom).

Незважаючи на те що Гілберт був невисокої думки про власні баладах ( “Я простий ріфмоплет” – такий приспів однієї з його балад), вони стали дуже популярні серед моряків, солдатів та інших людей, досить далеких від рафінованих літературних кіл. Натхнений Т. У. Робертсоном, він створив свій перший драматичний текст “Дукламара” (Duclamara, 1866) – бурлеск, заснований на опері Доніцетті “Любовний напій”.

Другий творчий період почався з “Палацу Правди” (The Palace of Truth, 1870) – поетичної фантазії; тоді ж створені п’єси у віршах: “Пігмаліон і Галатея” (Pygmalion and Galatea, 1971), “Грішний світ” (The Wicked World, 1873) і бурлескне твір “Щаслива земля” (.The Happy Land, 1873) у співавторстві з Гілбертом Артуром А. Беккетом і “Принцеса” (The Princess, 1870) – “шанобливе спотворення” однойменної поеми Теннісона.

Вільям Гілберт був великим “віршомаза”, і в свій третій творчий період знайшов себе в жанрі комічної опери. У 1869 році він познайомився з Салливаном, а в 1874 – з Д’Ойлаем карти, для якого Гілберт і Салліван написали “Суд присяжних” (Trial by Jury, 1875); опера поклала початок цілої серії веселих опер, які постійно складали Вільям Гілберт і Салліван. Д’Ойлай Карт побудував театр “Савой” спеціально для “Д’Ойлай-компанії”. Співпраця тривало близько 20 років. Однак після опери “Гондольєри” (1889) стався розрив, оскільки у виниклому конфлікті Салліван став на бік Д’Ойлая Карта. “Кінець Утопії” (Utopia Limited, 1893) примирив співавторів. Гілберт продовжував писати п’єси і опери без Саллівана; серед них: “Розенкранц і Гільденстерн” (Rosencrantz and Guidenstern, 1891), “Падші феї” (Fallen Fairies, 1909) і “Хулігани” (The Hooligans, 1911). У 1907 він був посвячений у лицарі. Доходи від своїх п’єс Вільям Гілберт передавав на будівництво театру імені великого Гаррика.

Посилання на основну публікацію