Твір за літописом «Слово о полку Ігоревім»

“Слово о полку Ігоревім” – єдине збережене до наших часів письмове літературне джерело давньоруської доби, багате метафорами і образами, властивими усного фольклору. У ньому переважає не історичні або релігійна спрямованість, а переплетені ліризм і героїка. По духу “Слово” – аристократичний твір.

Автор поеми описує невдалий похід руських князів на половців під проводом новгород-сіверського князя Ігоря Святославича в 1185 році. Поряд з основною подією в хронологічних рамках “од старого Владимера до теперішнього Ігоря” згадуються князівські міжусобиці і інші походи.

Написане в прозовій формі “Слово” змогло зберегтися лише при варіанті письмовій передачі. На користь цього припущення говорить список неспотворених княжих імен, яких в “Слові” згадано близько тридцяти.

Давньоруський оригінал “Слова” був написаний в суцільний рядок. Розбивку на слова першим здійснив збирач рукописів граф А. І. Мусін-Пушкін і яким було оприлюднено цей твір в 1800 році на діалекті того часу. Усі наступні перекладачі поеми з давньоруського використовували його розбивку тексту на слова. Переводили цю поему видатні російські поети В. А. Жуковський, Н. А. Заболоцький, А. Н. Майков, поет-символіст Костянтин Бальмонт, радянський поет Євген Євтушенко і багато інших.

У найпершому варіанті чимало слів розділене або об’єднано невірно, і ці неточності запозичили нові дослідники. Перекладів тексту на українську мову було багато і накопичилися цінні дослідні роботи по “Слову” “. Поема дуже багатогранна, є безліч пов’язаних з нею загадок, і дослідники тексту звертають свою увагу на різні аспекти.

Одна з таємниць, що розбурхує уми дослідників: хто автор? Відзначається широкий кругозір і обізнаність автора “Слова”, його знання літературної мови і фольклору часів Київської Русі, його орієнтація в сфері політичного життя тієї епохи, в розділі природно-історичної науки, яка охоплює південноруських фауну і флору.

Автор близько знайомий з реальними особами, образи яких створює, він добре поінформований про політичну престижності окремих князівств тодішньої Русі. Доказів того, що автор – наближений до подій людина. Хто це?

Кирило чи Турівській з Прип’яті або великий князь Київський Святослав Всеволодович, а може його дружина княгиня Марія Васильківна?

Або автор поеми сам брав участь в поході і супроводжував Ігоря на всьому його шляху втечі з полону? Передумовами для такого припущення можливим служать детальність в описуваних подіях. А може сам Ігор – автор? “Слово” не підвладна часу.

Посилання на основну публікацію