Тургенєвській роман

Що ж відбувалося в житті Тургенєва в той час, коли один за іншим створювалися нариси й оповідання «Записок мисливця»? Чим він жив за кордоном три з половиною роки? «Тільки у ваших ніг можу я дихати» – в цьому рядку з листа Тургенєва до Поліни Віардо, геніальну співачку, з якою його звела доля 1 листопада 1843 в Петербурзі під час гастролей Італійської опери і залишила біля неї назавжди, укладений відповідь на поставлені питання . У 1847 році Тургенєв виїжджав з Росії ще й тому, що вже не мислив себе без цієї жінки («Де ти будеш, там я буду»), У цій чудовій і незрозумілою залежності він і прожив усе своє життя.

Будучи в Європі, Тургенєв дізнався про смерть В. Бєлінського. Тут же зблизився з А. Герценом. Обидва важко пережили події червневих днів у Франції 1848 року, коли було розгромлено революційний робітничий рух.

Після повернення додому у Тургенєва відбувається остаточний розрив з матір’ю. Незабаром Варвара Петрівна помре, так ні в чому і не поступившись синам, але й не звинувачуючи їх.

А в 1852 році в Москві помер Гоголь, про який Тургенєв напише посмертну статтю. У столиці її не надрукують через заборону цензури. І тоді вона з’явиться в московській газеті, в результаті чого Тургенєва заарештують. Однак справжні причини арешту, звичайно, були інші, серед них дружба з Бакуніним, Герценом, побачені письменником події 1848 року, антикрепостнические «Записки мисливця».

Звільнивши Тургенєва через місяць з-під арешту, влада зашлють його в Спаське без права залишати межі Орловської губернії. Тут він напише «Муму» і «Заїжджий двір». Тут же остаточно проявиться літературна «фізіономія» Тургенєва-прозаїка, Тургенєва-романіста.

З «Рудіна», задуманого в період вимушеного перебування в Спаському і там же в 1855 році завершеного, починається історія тургенєвського роману.

Атмосфера тургенєвського роману. «Рудіна» відразу сприйняли як роман суспільний, соціальний, хоча Тургенєв зберіг у ньому традиційне сімейно-побутове начало. І все ж визначальним у романі стало, за словами письменника, відображення «стану сучасного суспільства».

Для Тургенєва було найвищою мірою характерно загострення уваги до «поточного моменту». З цієї причини його романи стали називати художньої літописом сучасного суспільного життя.

У тургеневские романи увійшла атмосфера «критичного», «перехідного» часу, як його визначав сам автор, – часу ідейних розбіжностей, суперечок про народ, про долю дворянства, його історичної ролі в житті російського суспільства, про розвиток країни. Це був час невизначених перспектив і хитких надій.

Тургенєв ж ставився до того типу художників, які мислять обнадійливо, пояснюють, як можна жити, пророкують розвиток світлих громадських типів і рух до високочеловеческім відносинам. Не випадково в тургеневском романі з’являється герой мети, спрямований до утвердження вищого сенсу земного людського буття.

Герої тургенєвського роману. Час в романі. Центром романів Тургенєва стає особистість, яка належить до числа російських людей культурного шару – освіченим, освіченим дворянам. Тому тургеневский роман ще називають персональним. І оскільки він був художнім «портретом епохи», то герой роману, як частина цього портрета, також втілював найбільш характерні особливості свого часу і свого стану. Таким героєм є Дмитро Рудін, якого можна розцінити як тип «зайвих людей».

У творчості письменника проблема «зайвої людини» займе досить велике місце («Щоденник зайвої людини», «Листування», «Затишшя», «Два приятелі», «Гамлет Щигровского-го повіту»). Як би жорстко не писав Тургенєв про характер «зайвої людини», головний пафос роману полягав у прославлянні невгасимого рудинского ентузіазму та наполегливості в досягненні мети, незмінною вірності самому собі. У цьому відношенні тургеневский «герой мети» не тільки є конкретним історичним типом, але і втілює вічні літературні типи. Хіба в Рудине, вічному мандрівнику, що несе через усе своє життя, як свічку, віру в ідеал, чи не вгадується Дон Кіхот? Хіба в Рудине, замучений думкою про власну неспроможність («… невже я ні на що не був годен …»), про вимушене бездіяльності («Слова, все слова! Справ не було!»), Що переживає трагедію відчуження і самотності , не проглядається Гамлет – перший у світовій літературі рефлектірующій1 герой?

Наявність в тургеневском типі героя двох змістовних рівнів – конкретно-історичного і позачасового – обумовлює відповідно присутність в його романах двох часових вимірів – історичного та вічного, буттєвого.

У полі історичного часу знаходяться безпосередні події та герої роману в їх минулому і сьогоденні. Час, пов’язане з загальними нормами і величинами людського життя (добро, істина, смерть, природа, любов, мистецтво, краса …), виводить зміст на буттєвий рівень і дозволяє судити про тургеневском романі як про морально-філософському.

Посилання на основну публікацію