Традиції і новаторство в поезії початку XX століття

Російська поезія початку 20-го століття відрізняється творчим, і частково перетворюючим новаторством для всієї подальшої російської літератури.

Це обумовлено тими історичними подіями, якими був насичений цей часовий період. При цьому свідомість російського народу фундаментально змінювалася і природно, що це відображалося і на культурному житті.

Переломна поезія

Тема революції була темою кожної галузі в житті людей і стала головним мотивом для російської поезії. На цей період припадає творчість зачинателя революційної поезії Маяковського, про творчість якого дізналася не тільки Росія, але і весь світ.

Колишні традиції літератури остаточно видозмінилися, з’явилися нові жанри поезії та її нові форми.

Тим не менш, були поети, які не відходили від традицій російської поезії, і в звичній формі оспівували російський дух і свою любов до Батьківщини.

Поезію початку 20-го століття називають «переломною» і «критичної» , так як культура потребувала відновлення, але шляхи поновлення представляли собою абсолютно різні жанри поезії.

Відбувається грунтовна трансформація традиційних жанрів оди, романсу, елегії, і поряд з цим розвиваються нетрадиційні жанри поезії:

  • фрагмент;
  • мініатюра;
  • лірична новела.

Сергій Єсенін

Сергій Єсенін, видатний російський поет, творчість якого припадає на початок 20-го століття, у своїх віршах не тільки успадковує традиції своїх попередників, але і проявляє їх в актуальній на той час формі.

У його ліриці оспівується природна краса Росії, він із запалом говорить про свою безмежну любов до Батьківщини. Частково поезія Єсеніна носить церковний характер.

З цієї причини лірику Єсеніна відносять до канонічно-жанрової поезії. Але крім цього в його віршах багато особистого й автобіографічного, Сергій Єсенін розкриває не тільки свою особистість, але і своє життя.

Володимир Маяковський

А такий оригінальний і самобутній поет, як Володимир Маяковський, пішов зовсім по іншому творчому шляху. Якщо його поезія і носила сповідальний характер, то все ж фундаментом поезії Маяковського залишається яскравий символізм і футуризм.

Саме Маяковський приніс в російську поезію зовсім нові жанри і форми, його творчість – це уособлення радикальних змін в житті російського суспільства.

Можна сказати, що Маяковський перетворив свої протиріччя, часом складні для однозначної інтерпретації в поезії, в соціально-суспільний рух, і намагався, таким чином, яскраво і відверто висловити свою громадянську позицію.

У цьому і полягає автобіографічність його творчості. Будучи сміливою і рішучою людиною, Маяковський не міг приховувати своєї думки, не міг залишатися байдужим до того, що відбувається навколо.

У його поезії є основна традиція для російської літератури – це яскраво виражений гуманізм. От тільки у Маяковського гуманізм вже набуває дещо іншу форму, неприйняття обмеження і приниження людей виражається в різкій, безапеляційній формі.

Олександр Блок

Прикладом гармонійного злиття традицій і новаторства в поезії є лірика Олександра Блока, одного із засновників поезії «срібного століття» . Його вірші зберігають традиційні жанри для поезії, але все ж у ліриці чітко простежуються новаторські походи, більш нігілістичний погляд на речі.

Це обумовлено і самою особистістю поета, лірика Блока теж, частково, носить сповідальний характер, і на прикладі себе він показує людину того часу, її:

  • думки;
  • переживання;
  • проблеми.
Посилання на основну публікацію