Тематика твору

Тематика художнього твору традиційно розглядається в літературознавстві як одна зі сторін змісту літературного твору. Центром художньої тематики є поняття “тема”.
Тема (від др.-гр. хера – букв, те, що покладено в основу) – предмет художнього зображення (те, про що йдеться) і художнього пізнання (все те, що стало основою авторського інтересу, осмислення і оцінки). Тема як фундамент художнього твору підпорядковує собі окремі елементи твору, становить, за словами Б.В. Томашів-ського, “єдність значень окремих елементів твору” (Томашевський Б.В. Теорія літератури. ПоетікА.М., 1996. С. 176.).
Література як вид мистецтва володіє величезними можливостями зображення явищ життя, думок і почуттів людини, реальних і фантастичних об’єктів дійсності. Тому тематика художніх творів багата і різноманітна.
Художні теми підрозділяються в літературознавстві на кілька груп.
По-перше, предметом пізнання в літературі стають “вічні теми”. Це комплекс значущих для людства в усі епохи і в усіх літературах явищ – теми життя і смерті, світла і темряви, любові, свободи, обов’язку і т.д. У літературах різних країн та епох ці теми переломлюються і усвідомлюються письменниками по-своєму, але завжди становлять невід’ємну частину тематики, так як їх предмет завжди цікавий і важливий для читача. Саме тому так різний спосіб Дон Жуана у Мольєра, Дж. Байрона, А.С. Пушкіна чи Б. Шоу. Письменників цікавлять різні аспекти образу. Герой постає як порушник моральних норм, і як зухвалий бунтар, противник святенницької моралі, і як шукач вічної краси, і як розчарований скептик. Через цей образ по-різному розкривається тема пошуку ідеалу особистості, яка приваблює художників і в сучасності.
Усередині “вічних тем” деякі вчені виділяють підгрупи онтологічних (буттєвих, вселенських) тим, таких, як відображення хаосу і космосу, міфологічні архетипи і универсалии (вогню, води) і антропологічних (глибинні основи людського буття, тілесного і духовного). Так, у романі-міфі Дж. Джойса “Улісс” втілюється космічна тема кругообігу і повторюваності всього у світі й людині. Вселенська тема проводиться і в сюжетному дії, і у внутрішніх монологах героя. У цьому творі міфологічний пласт тематики виражений безпосередньо (архетипи організовують всю образну структуру книги) і стає полем гри з читачем. Але і в творах літератури реалізму, наприклад в романах Ф.М. Достоєвського, “вічна тема” боротьби добра і зла стає предметом роздумів письменника і читачів. Той же тематичний вузол можна знайти і в романі М.А. Булгакова “Майстер і Маргарита”, де ця тема заявлена ??вже в епіграфі з гетевского “Фауста”.
Нерідко весь пласт тематики, пов’язаної з загальнолюдськими универсалиями, називають філософським.
По-друге, в художніх творах зображуються реалії життя народів, країн і часів в їх історичній конкретності. Національна специфіка життя людей, традиції та побутової уклад, важливі історичні події, війни і революції, палацовий етикет і народні святкування – все, що оточує життя людей певної епохи, становить предмет культурно-історичної тематики. Наприклад, тема революції стала предметом зображення в таких різних творах, як “Конармия” І. Бабеля, де переплітаються героїчна романтика і приголомшливі своїм драматизмом сцени “соціального насильства”, “червоний терор”, і поема “Дванадцять” О. Блока, де революція – “очисна стихія”, яка “виробляє бурю у всіх морях – природи, життя, мистецтва”.

Посилання на основну публікацію