Тема життя й смерті в оповіданні Носова «Живе полум’я»

Кому-то дано жити довго і тьмяно, кому-то навпаки – мало, але яскраво.

Життя маків недовга, за те і не любила їх тітка Оля, занадто марними вважала. І справді, копали землю, сієш насіння, поливаєш, прополюють, ховалися від граду і дощу … А маки – день-два, і відцвіли. Стільки праці – а радості мало.

Таким «маком» для жінки став і син. Виростивши Альошу, чи знала мати, що «отцвесті» йому судилося на війні? Син загинув геройськи, поклавши своє коротке життя на вівтар перемоги: щоб жили інші.

Метафора, винесена в назву розповіді, символізує нескінченність життя. Полум’я, вогонь здавна асоціюються з душами предків, а «живий» вогонь – з безперервним зв’язком поколінь. Вічне життя – в пам’яті нащадків, героїчне залишається назавжди з нами.

Що героїчного в звичайних маках? Для тітки Олі вони стали вічним нагадуванням про сина і втіхою, що Альоша прожив недаремно. І, якщо на початку розповіді вона всіляко опирається посіву маків, то в фіналі маками червоніє вся клумба. Відцвітають одні, розпускаються інші. Мабуть, для того, щоб продовжити життя квітів, жінка подсеівать насіння поступово, щоб живий багаття палало якнайдовше.

Війна була вже в минулому на момент описуваних Носовим подій. Але йому вдалося розповісти про неї все одним реченням. Для Тітки Олі ця війна назавжди залишиться незагоєною раною в душі. Але як щорічно макове полум’я буде «оживляти» квіткову клумбу, так і серце матері буде жити пам’яттю про сина. Адже людина мертва тільки тоді, коли про нього нікому згадати.

...
ПОДІЛИТИСЯ: