Тема творчості в романі «Доктор Живаго»

Аналізуючи роман Бориса Пастернака під назвою «Доктор Живаго», неозброєним оком помічаєш, що тема творчості виступає однією з основних тем роману. Вірніше, сама творчість (як продукт) супроводжує головного героя. Де б він не був – в Москві, в Юрятине або в Варикіно, він не перестає творити: вірші, проза, ведення щоденника. Він не може без творчості, завдяки творчості він живе і існує.

Така одержимість Юрія Живаго творчістю наводить на паралель головного героя роману і самого автора. Цілком реально починає здаватися, що Борис Пастернак пише про себе (хоча видимих ​​спільних точок дотику немає). Через свого героя Пастернак дає можливість зрозуміти самого автора. Це не нова ідея, ще представники традиційної герменевтики вказували на те, що автора можна зрозуміти за допомогою його текстів. А Шлейермахер взагалі стверджував, що зрозуміти автора можна краще, ніж він сам розумів. Так, в своєму романі, завдяки творчості Пастернак надає можливість читачеві зрозуміти не тільки головного героя, але і самого себе.

Творчість (вірші) Живаго можна знайти в додатку до роману. За допомогою їх можна уявити все душевні переживання і страждання ліричного героя. Звичайно, творчість Живаго не позбавлене штрихів творчості Пастернака.

Але, не дивлячись на те, що герой роману йде по життю рука об руку з творчістю, воно йому нелегко дається. Навпаки, це дуже важкий процес, який робить залежним Живаго. Якщо йому вдається придумати пару рядків, то хвиля натхнення накриває його. Для нього натхнення – внутрішній емоційний сплеск. Саме цей стан робило з Живаго когось незвичайного. Коли він творив, здавалося, він існував в якийсь інший дійсності. У тій дійсності, в якій не було того реального світу, що оточує його. Але якщо творчість дається не так вже просто, то що це за процес?

Саме творча діяльність і дозволяє бути людині тією істотою, яка дивиться в майбутнє і відштовхується від свого справжнього. Можна сказати, що це забобони, що творчість доля лише талановитих і обраних людей, або просто геніїв. Творчість існує там, де людина робить спроби уявляти, комбінувати, змінює старе і створює щось нове.

Завдяки творчості Живаго реалізовувався в такому складному і невблаганний світі, він не втрачав себе, він залишався особистістю, і навіть більше – він був творцем. Незважаючи на брудні і брехливі події в країні, від яких йому хотілося лише бігти і ховатися, він ніяк не бажав впливати на революцію. Для нього головним світом залишається внутрішній, і лише його чистота грає роль. А то, що відбувається з ним в звичайному житті, розцінюється як ланцюжок подій, які, так чи інакше, впливають на його внутрішні переживання.

Так, героєм Пастернака є сильна, розумна, талановита особистість, яка володіє духовним багатством. Роблячи своїм героєм саме таку людину, автор вказує на те, що найголовнішим чинником в житті залишається фактор, що дозволяє людині залишатися людиною. І це не утопічні ідеї, а ідея про духовну красу, яка і повинна переважати в людині.

Саме вірші Живаго і дозволяють розкрити в ньому сильну духом особистість і показати внутрішнє багатство його світу. Його поезія «дихає» любов’ю до світу і до всього оточуючого.

Будь-яка творчість передбачає свободу. Хоча політична ситуація описана в романі не передбачає свободи як такої. Але яке ж творчість без свободи? А значить, можна стверджувати, що доктор Живаго цілком вільна людина, оскільки він творець. Безумовно, будь-яка свобода передбачає відповідальність. Але останню Живаго не зміг випробувати в повній мірі, оскільки його вірші (не всі звичайно, деяка частина і за життя, коли він співпрацював з Васею Брикін) були опубліковані після його раптової смерті в трамваї.

У ті роки, коли писався роман «Доктор Живаго», практично всі російське співтовариство перейнялася ідеями російської релігійної філософії. Смикнувши за лінію творчості в романі, стає ясно, що в тексті розкривається ідея російського філософа Миколи Бердяєва про творчість як якомусь одкровенні людини, нерозривно пов’язаного з Богом. Згідно Бердяєвим, творчість створює такий особливий світ, який і є продовження творіння Бога, а, значить, людина уподібнюється Богу-Творцю. Гідність творіння в тому, що все те, що створено за ідеєю Творця і є свобода, так як вона і є внутрішня риса людини.

Звичайно, важко спростовувати, що «Доктор Живаго» воістину філософський роман. Автор показує нам, як і Андрій Платонов в повісті «Котлован», що щастя є частиною внутрішнього світу, його не варто нав’язувати, адже кожна людина вільна сам творити свою долю. А значить, герой роману, як і сам автор, знайшов своє щастя в творчості.

ПОДІЛИТИСЯ: