Теккерей Вільям: книги, біографія

Теккерей Вільям Мейкінс (1811-1863) навчався в Трініті-коледжі (Кембридж), де близько потоваришував з Е. Фіцджеральд. Програвши в карти частина спадщини, змушений був залишити навчання, не отримавши диплома. Поступив на службу в Міддл-Темпл, проте ніколи не мав адвокатської практики. Спробував себе в журналістиці в 1833 році в якості власника відчуває фінансові труднощі щотижневої газети “Національне прапор” (National Standard), через рік вона закрилася. Вивчав витончені мистецтва в Лондоні і Парижі, де жив з 1834 по 1837 рік. У 1836 році одружився на Ізабеллі Шоун, в тому ж році вийшла окремим томом його перша публікація – “Флора і Зефір”. Сім’я повернулася до Лондона, де в 1837 році народився їх перша дитина, Енн. Теккерей почав співпрацювати з “Фрезерс мегезин”, “Морнінг кроникл”, “Таймс” і багатьма іншими періодичними виданнями. Після народження третьої дитини, Геррієт Меріан (яка стане першою дружиною Леслі Стівена), Ізабелла Теккерей перенесла в 1840 році нервово-психічне захворювання, яке виявилося невиліковним.

Теккерей Вільям вперше привернув увагу читаючої публіки романом “Записки Желтоплюша”, який друкувався в “Фрезер мегезин” в 1837-1838, за ним послідували повісті “Кетрін” (1839) і “Звичайна історія” (1840). Перше повне видання творів Теккерея, куди увійшли збірка нарисів “Паризькі замітки” (1840) і повість “Великий діамант Хоггарт” (1841), вийшло під найвідомішим його псевдонімом Мікель Анджело Тітмарша. У 1842-1843 його твори “Записки Фіц ніби” і “чоловікова дружини” публікувалися під ім’ям Джордж Севідж Фіц будлеї, якого він зробив також редактором роману “Баррі Ліндон” (1844). Передмова в збірнику нарисів “Ірландські замітки” (1843) вперше була підписана справжнім ім’ям Теккерея.

Вільям Теккерей почав співпрацювати з журналом “Панч” в 1842 році, поміщаючи в ньому карикатури, статті та сатиричні нариси. Там же в 1846-1847 публікувався збірник сатиричних есе “Сноби Англії” (у другій редакції отримав назву “Книга снобів”) і “Романи прославлених авторів”, пародії на романи найвідоміших письменників свого часу. У 1847 в випусках журналу почав виходити перший із значних романів Теккерея – “Ярмарок марнославства. Роман без героя” з ілюстраціями автора. Потім в 1848-1850 – “Пенденніс”. За черговим романом, “Історія Генрі Есмонд” (в трьох томах, 1852) пішов роман “Ньюкоми”, який публікувався у випусках журналу в 1853-1855.

Теккерей продовжував створювати твори розважального характеру, серед яких – серія “Різдвяних книжок” з його власними ілюстраціями. У 1851 році він прочитав курс лекцій “Англійські гумористи XVIII століття”, а в 1855-1857 – “Чотири Георга”. Двічі, в 1851-1853 і 1855-1856 Теккерей Вільям відвідав з лекціями Сполучені Штати. Роман “Вірджинці”, дія якого відбувається в Америці, публікувався в випусках в 1857-1859. У 1860 Теккерей став першим редактором “Корнхилл мегезин”, для якого він написав есе “Нотатки про всяку всячину” і де були опубліковані його романи “Видавець ловель”, “Пригода Філіна” і залишився незавершеним “Дені Дюваль”.

Посилання на основну публікацію