«Століття нинішнє» і «століття минуле»: чи можлива згода?

Спори між представниками різних поколінь – батьками і дітьми – можна сміливо віднести до категорії вічних. Я думаю, що навіть наші далекі предки, тільки навчившись говорити, незабаром стали конфліктувати і з батьками, і з дітьми. Але чи можна назвати цей процес природним? І чи реально уникнути конфліктів, досягти згоди? Цими питаннями задавалися найбільші філософи давнини (Демокріт, Платон і багато інших), але навіть вони не змогли дати однозначних відповідей. Крім того, велика кількість шедеврів літератури висвітлює конфронтацію батьків і дітей. Це благодатна тема для роздумів. Причому вона цікава тим, що може мати абсолютно різні варіанти розвитку подій.

Хочеться почати з твору Фонвізіна «Недоросль». Автор дуже яскраво зображує головного героя – він грубий, дурний, відштовхуючий. Але кого винити в цьому? Хіба не мати? Простакова постає перед нами як нелюдська жінка. Саме так її описує автор устами Правдіна. І коли матері найбільше потрібна була підтримка (маєток віддали під опіку), що вона отримала від сина? Грубість (Митрофан каже: «Відчепися, матінка!»). На прикладі цього твору Фонвізін показує нам, як батько може сам стати першопричиною проблем з власною дитиною. В такому випадку досягти згоди не вдасться, адже син виріс таким же, як і мати. Доля зіграла з Простакової злий жарт: будучи незадоволеною всім і вся, вона навчила цьому і власного сина. Підсумок всьому підводить фраза Стародума: «Ось гідний плід лихої вдачі».

А тепер хочу звернутися до протилежного за своїм посилу твору. Це «Панночка-селянка» Пушкіна. Завдяки Олександру Сергійовичу тема про те, чи можуть жити в злагоді представники різних поколінь, знайшла нових рис. У зазначеному творі нам розкривається вся принадність відносин батьків і дітей, побудованих на доброту і любов. Найбільше мене вражає мудрість молодих героїв твору. Вони не суперечать батькам, не вступають в непотрібні суперечки, розраховуючи, що думка старших зміниться через деякий час. Наприклад, Олексій послухав батька в питанні вибору кар’єри (служити не пішов, але вуса все-таки відрощував). І навіть Ліза, що обожнює прокази, завжди намагалася попереджати про них батька. Думаю, ми повинні бути вдячні Пушкіну за те, що він показав нам: суперечка поколінь хоч і неминучий, але може відбуватися без скандалів і трагедій. Головне – любити і поважати один одного.

Чому для розгляду були взяті такі різні твори? Я навмисно не хочу загострювати тему батьків і дітей. Так, суперечка поколінь неминучий. З цим краще змиритися. Питання в тому, чи буде конфронтація жорсткої, ламає долі. На мою думку, для досягнення згоди потрібно бути терпимими один до одного і пам’ятати, що в грудях у кожного з нас б’ється серце, і шрами від образливих слів близьких людей на ньому не гояться ніколи…

...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Аналіз повісті «Ніс»