Що таке антитеза в літературі?

Антитеза у літературі – це зіставлення будь-яких протилежностей, будь то предмети, поняття, явища або композиційні складові (серед яких характери героїв твору, образи, пейзажі, деталі тощо). Антитеза являє собою одну з синтаксичних фігур посилення. В якості прикладу можна згадати рядок з твору М. Ю. Лермонтова «Демон»:

«Клянусь, я першим днем творіння, Клянуся його останнім днем»

або уривок із «Євгенія Онєгіна» О. С. Пушкіна

«Вони зійшлися: хвиля і камінь, вірш і проза, лід і полум’я… Хоч не настільки різні між собою».

Дуже часто антитезу оратори використовують з метою посилення впливу на слухачів. Яскравим прикладом може слугувати відоме гасло

«Хто був ніким, той стане всім!»

Антитеза часто використовується і в усній народній творчості.

Для того щоб краще розібратися в тому, що таке антитеза в літературі, згадаємо популярні прислів’я та приказки, засновані на протиставленні. Наприклад, вирази:

  • «Ситий голодного не розуміє»;
  • «Гусь свині не товариш».

Вони за своєю будовою повністю йдуть у антитезу. Завдяки протилежним поняттям і властивостями ємно і у стислій формі тут виражається вся суть прислів’їв.

Істотна умова антитези – супідрядність протилежностей об’єднуюча їх у загальне поняття. Така супідрядність не обов’язково логічно точна. Наприклад, прислів’я:

  • «Рідко, але влучно»;
  • «Малий золотник, але дорогий».

Вони відносяться до антитез, при цьому самі по собі поняття рідкісний і влучний, малий та дорогий не супідрядні логічно як світло і темрява, початок і кінець. А якщо в творах трапляються стежки, то логічна неясність проявляється ще сильніше. Наприклад:

«Нині полковник, завтра небіжчик».

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Декамерон – скорочено