Що допомогло вижити герою в оповіданні «Любов до життя»

В оповіданні «Любов до життя» автор детально зупиняється на описі внутрішніх переживань героя. Він залишається на самоті посеред безплідної пустелі без єдиного шансу на виживання, але продовжує рухатися вперед, сподіваючись на порятунок. Що допомогло йому справитися з собою і боротися за своє життя до кінця?

По-перше, надія, яка абсолютно не хоче рахуватися з досвідом. Перший час герой вірить, що один його не залишив і чекає біля криївки, потім сподівається, що знайде дорогу самостійно, після цього просто йде, спотикаючись, падаючи, впадаючи в забуття і поглинаючи все, що попадеться під руку. Його дії багато в чому інстинктивні, наприклад, під час страшних днів «дощу і снігу» він практично нічого не розуміє, але з першими променями сонця тут же приходить до тями і надія прокидається в ньому знову.

По-друге, правильно розставлені пріоритети. В кінці розповіді герой знаходить кістки свого напарника Білла і серед них – маленький мішечок з золотом. Тобто, його товариш до останнього не хотів розлучатися зі своїм скарбом і вважав за краще загинути з ним в руках. А золото – важка ноша, значить Білл витратив на його перенесення все решта сили. І головний герой оповідання довго і болісно розлучається з видобутком. Спочатку він ховає частину золота в затишному місці, потім ділить залишився скарб навпіл, а після – просто викидає його на дорогу. Він робить правильний вибір, тому залишається живий.

По-третє, незнищенний інстинкт самозбереження. Адже герой доповзає до корабля, постійно переслідуваний вмираючим вовком. У змаганні на волю до життя між твариною і людиною перемагає останній, тому що одна думка, що про те, що він виявиться в шлунку цього жалюгідного і хворого створення, викликає у нього напад нудоти.

Зрештою, не так уже й важливо, чому герой вижив. Головне, що він зумів подолати всі випробування і залишитися нормальною людиною.

ПОДІЛИТИСЯ: