Проблематика трагедії “Ромео і Джульєтта”

Фабула, використана Шекспіром – будь двох нащадків ворогуючих сімей не раз використовувалася в стародавній літературі. Використовує її і Вільям Шекспір, причому не тільки в «Ромео і Джульєтті», а й в п’єсі «Сон в літню ніч» (антична історія Тісба в «Метаморфозах» Овдія).

«Ромео і Джульєтта» – одне з найвідоміших творів Шекспіра, так як образна концентрація, зосередження мотивів і вічних тем людства в ній досягає максимуму. Це і тема любові, і тема кровної помсти, і тема смерті, і тема ворожнечі, і тема випадку.

Тема любові, звичайно основна. Причому зачіпається вона не тільки в контексті відносин Ромео і Джульєтти, але і виступаючи в якості важливої ​​сфери людського життя. Про неї говорять багато персонажів, кожен бачить в ній своє.

Особливо виділяються в любовної лінії 5 сцена – бал в будинку Капулетті. Тут тема любові конкретизується до мотиву любові з першого погляду.

Крім любові між чоловіком і жінкою, в трагедії велике місце відводиться межі між любов’ю і закоханістю, юнацькою пристрастю. Виділяється і тема материнської, батьківської, одним словом родинної любові, а так же любові годувальниці до Джульєтти.

Тема кохання в трагедії, як і у всіх новелах і історіях Італії, звідки і брав сюжет, Шекспір ​​забарвлена ​​і в темні фарби. Тут тема любові носить, перш за все, характер мотиву весілля-самокрутки – шлюбу, скоєного потайки, проти волі батьків.

Ближче до кінця трагедії з’являється мотив вигнання. І нарешті, один із лейтмотивів всіх п’єс і Шекспіра і майже всього англійського Відродження – мотив випадку.

Всі проблеми, теми і мотиви в трагедії пов’язані один з одним. Помста і гнів народжують смерть, та в свою чергу перемагається любов’ю. Але випадок – невідома і всемогутня сила, все одно наздоганяє тих, хто посмів піти проти системи і порядку, проти масонського Великого Архітектора Всесвіту, в образі якого у Шекспіра проглядається Бог, на якого вказували масони і теологи, вводячи нове поняття. Богоборство і вільність в дотриманні церковних законів ми бачимо на протязі всієї п’єси – Ромео, одягнувшись на бал ченцем, багаторазово обома сім’ями порушувалася найважливіша заповідь «не убий», та й батька і матір герої трагедії навряд чи шанують.

Цікавий і гріх батька Лоренцо, який вінчає закоханих без згоди на те їх батьків. Порушивши закон, він проявляє гуманізм, піклується про Ромео і Джульєтту. Він єдиний у Вероні розуміє, що ворожнечу і смерть можна зупинити тільки любов’ю.

Важливе місце в п’єсі відводиться влади і тим поняттям, які з нею тісно пов’язані – борг, закон, честь. Герцог Верони незадоволений сім’ями Монтеккі і Капулетті, адже вони порушують закон, висуваючи кровну помсту і ставлячи її вище закону. Тобто, не дотримуючись закон, який єдиний для всіх, персонажі трагедії вірні своїм внутрішнім принципам, тому боргу, який вони взяли для себе самі. Для Тібальда – це будь-яку ціну захищати сім’ю, нехай навіть і агресивними, невірними методами.

Трагедія «Ромео і Джульєтта» як саме життя сповнена тим, проблем і їх рішень. Але якщо проблему автор ставить ясно, чітко – вона виходить від самих персонажів, то шляхів її вирішення завжди кілька. Герої проходять лише один з них. Саме ця цінність п’єси як досвіду поколінь, як ілюстрації загальнолюдських вічних проблем, з якими стикаються все нові і нові епохи, і є причиною її живучості.

...
ПОДІЛИТИСЯ: