Про смішне в літературному творі. Гумор

Давайте поговоримо про смішне у творі, про роль, яку відіграє сміх …

Але хіба сміх може «грати роль»? Адже сміх – це просто коли смішно!

Вірно. Однак сміх сміху ворожнеча, і письменникові зовсім не байдуже, яким сміхом буде сміятися читач. Створюючи розповідь, він заздалегідь обдумав, на кого і чому направить веселі стріли сміху. А ці стріли тхнуть влучно і можуть за бажанням автора або зачепити легенько, або вколоти сильніше, а то і прикувати до ганебного стовпа того, хто це заслужив. Веселі стріли сміху можуть на льоту збити пишні одягу, в які вирядився нікчемне, пиховите істота, і показати, як воно є насправді.

Ось ти читаєш і зовсім забув про автора, захоплений подіями. А він тут, з тобою. Це він змушує тебе сміятися саме на цій, а не на іншій сторінці, і разом зі сміхом він дарує тобі думка і почуття, крізь жарт допомагає щось зорче розгледіти, зрозуміти і самостійно критично оцінити …

Сміх буває веселий, добрий – сцени, епізоди твору, що викликають його, ми називаємо гумористичними. А буває сміх злий, гнівний – його викликають твори сатиричні; вони кличуть людей до протесту, пробуджують презирство до намальованому персонажу, явищу, змушують людей діяти.

З книги Е. Цурупи «Чи вмієш ти читати?»

Посилання на основну публікацію