Природа в романі «Доктор Живаго»

У творі «Доктор Живаго» велике значення приділяється природі. Описи навколишнього світу зустрічаються дуже часто. Більш того, вони нерідко пояснюють причини поведінки головного героя.

Юрій Живаго любив природу, мріяв розчинитися в ній, стати її частиною. Це прагнення було обумовлено бажанням повернутися в дитинство, коли зовнішній світ обступав головного героя, немов густий ліс. Не дивно, що і християнство в його світогляді мало природні коріння. Наприклад, Ісус представлявся Живаго простим пастухом, які доглядають за овочами стадом. А найближчим до царства мертвих було царство рослин. Головний герой висловлював думку про те, що дерева і квіти – це безмовні охоронці багатьох таємниць і загадок життя.

Роки громадянської війни стали важким випробуванням для головного героя. У цей період Юрій віддалився і від віри, і від природи. Автор зазначає, що настала пора, коли скінчилися закони цивілізації, розум людей ослаб. Возз’єднатися з природою головному герою допомогла любов до Лариси. І навіть ті глибокі почуття, які Живаго до неї відчував, були немов схвалені деревами і хмарами, землею і небом. Лара постає перед нами в образі то рябінкі, то лебедя. Для головного героя вона була втіленням самої природи. Коли Живаго уявляв собі вечірній ліс, пронизаний зорею, то відразу ж згадував про Лару. Називаючи її ім’я, він звертався до життя, до всього навколишнього світу.

Юрій завжди безмежно любив Ларису. Мені здається, почуття з роками тільки міцніли, тому що ця жінка уособлювала для Живаго природу. Найяскравіший епізод єднання головного героя з навколишнім світом – коли він приліг на галявині і злився з листям і сонячними променями, немов надівши шапку-невидимку. Точно так же Юрій розчинявся в Ларисі.

Живаго був, без сумніву, творчою особистістю. Ось чому його так вабило в ліс, до витоків. Серед дерев Юрій досягав стану просвітління. При цьому поля він дуже не любив, називаючи їх обителлю диявола. Вид порожній землі викликав у нього відчуття, які можна порівняти з брудом при гарячці.

У романі «Доктор Живаго» Пастернак використовує явища природи як передвісників певних подій. Це пояснюється тим, що всі люди – частина навколишнього світу. І закони системи, безсумнівно, впливають на них. Найсильніші стихії в романі – буран, хуртовина, заметіль. Їм протистоїть вогонь.

Після похорону матері Живаго вибухнула буря. Я вважаю, що в цьому епізоді стихія прямо вказала на те, що настають непрості часи. В кінці твору, коли помер сам Живаго, почалася гроза. Зовсім інший енергією наповнений образ вогню. Запалена в ночі свічка символізує любов Юрія до Лариси. В одному з віршів в кінці роману теж є опис стихії вогню ( «Свіча горіла»).

У романі часто зустрічаються протиставлення: холод – тепло, світло – тьма, заметіль – свічка, смерть – життя. Вогонь уособлює пристрасть, він несе добро і світло. Холод символізує страждання, зло, смерть.

Пастернак описує революцію як ще одну стихію, якій неможливо управляти. Вона підпорядковує собі все і всіх, позбавляючи людей волі. Природним втіленням революції в романі є заметіль. Люди при цьому порівнюються з незліченними сніжинками, які по волі природи летять на світло таємничого вогнища.

У вірші «Свіча горіла» Пастернак описує нічну заметіль і заблукалих подорожніх, які втратили надію на порятунок. Їм здається, що смерть неминуча. Що ж приходить на допомогу стражденним? Рятівний вогник свічки, промайнула в віконці, безмовно повідомив про те, що життя триває. Цей маленький символ віри в майбутнє з безрозсудною сміливістю протистоїть стихії.

Сніг переслідував головного героя протягом усього життя. Він попереджав Живаго про майбутні випробування. Наприклад, коли Юрій Андрійович збирався їхати з Москви, піднявся сніговий вихор. Стихія попередила головного героя про велику трагедію, коли він перебував у партизанському загоні (перед вбивством сім’ї Палих була заметіль). Ще раз сніг нагадав про себе в Варикіно, повідомляючи Живаго про приїзд Комаровського.

Примітно те, що коли в житті героїв роману все ставало добре, не було ні хуртовин, ні хуртовин. Наприклад, перша зима, яку Юрій та Антоніна провели в Варикіно, пройшла без буранов.

«Доктор Живаго» – роман, в якому одну з головних ролей грає природа. Навколишній світ виступає не безмовним свідком подій, що відбуваються, а їх безпосереднім учасником. Це робить твір ще більш яскравим і живим.

ПОДІЛИТИСЯ: