Порівняльння характеристика Жиліна і Костиліна: «Кавказький полонений»

З-під пера геніального письменника Льва Толстого з’явилося безліч прекрасних творів. До таких належить і оповідання «Кавказький полонений». Читачі і критики з інтересом зустріли цей твір. І в наш час розповідь викликає непідробний інтерес у любителів літератури.

Головними героями є російські офіцери з красномовними прізвищами Жилін і Костилін. Завдяки цій художньої деталі читачі можуть відразу ж визначити ставлення автора до обох героям. Прізвище Жилін асоціюється з житловою, яку не так легко розірвати, а значить і герой – сильна людина. І навпаки Костилін представляється людиною залежним, слабким виходячи з того, що його прізвище походить від слова милицю.

На початку розповіді герої позиціонуються як близькі приятелі. Однак вони швидше антагоністи. Автор порівнює їх, і це порівняння явно на користь російського офіцера Жиліна.

Іван Жилін був хоч і невисокого зросту, але міцний і витривалий. Зовнішність Костиліна сильно відрізняється: він високий, але слабкий. Письменник так само відзначає огрядність героя і його зайву вагу.

Жилін і Костилін належать до дворянства. Але перший – не багатий, а другий має якийсь достаток. Тому Жилін не може заплатити за себе викуп, потрапивши в полон до горців, а Костилін з легкістю на це йде. Але крім грошової проблеми Іван не хоче хвилювати матір і пише на листі з проханням викупу неправильний адресу. Навпаки Костилін здатний переживати тільки за себе.

Іван Жилін завжди йде наперекір злим обставинам, не бажає змиритися з ними. Коли горяни оточили його, беззбройного, він з усіх сил давав їм відсіч. А потрапивши в полон, продовжував сподіватися на те, що зможе втекти. Навіть будучи полоненим, Жилін не сидить склавши руки, а майструє іграшки для дочки головного в аулі татарина. Його увагу до дівчинки окупається з ториця. Вона приносить полоненим їжу і навіть допомагає втекти.

Костилін проявляє боягузтво і збігає, коли Жиліна оточили горяни. Але все одно він теж потрапляє полон. Перебуваючи там, він смиренно приймає свою долю і чекає, коли надішлють викуп за нього.

Жилін навіть у важкі часи залишається оптимістом. Він вірить в те, що з аулу можна втекти. І не просто вірить, а готує втечу. А Костилін песимістично дивиться на можливість втечі. І тому не приймає участі в організації втечі. Костилін не вміє приймати самостійні рішення, а просто пливе за течією. Будучи в полоні Костилін нічим не займається, а просто чекає викупу, вважаючи дні, або спить.

Костилін виріс зніженим людиною, що не звикли до труднощів. Бігти з аулу йому довелося босоніж – і через деякий час він сильно натер ноги. Костилін починає відставати від Жиліна, постійно скаржачись на біль. Жилін теж відчував сильний біль, але терпів і намагався йти швидше, адже розумів, яка ціна їх зволікання. Швидше за все, йому вдалося б уникнути повторного полону, якби він залишив Костиліна, але герой не міг так вчинити. Жилін тягне на собі Костиліна, і рухається тепер набагато повільніше. В результаті вони знову потрапляють в полон.

Посилання на основну публікацію