Пейзажна лірика: особливості

Пейзаж (від франц. «Місцевість, країна») – це картина природи, в мистецтві створена художніми засобами. В епічному і ліро-епічному творах використовуються образотворчі можливості літератури, природа описується, в оповіданні про неї важливі характеристики пори року, місцевого колориту. Так, в романі у віршах О.С. Пушкіна «Євгеній Онєгін» зображена російська природа і в той час, коли «був листопад вже біля двору» (гл. 4), і після того, як «Сніг випав тільки в січні / На третє в ніч …» (гл. 5), і коли «в повітрі нагрітому / Уж дозволяється зима» і «брудно тане / На вулицях розритий сніг» (гл. 8), поступаючись місцем північному льоту – «карикатурі південних зим» (гл. 4), але все ж полонить теплом і цвітінням куртин (від франц. «клумба, група дерев»), лугів, саду, лісу (гл. 3).

У ліриці увага приділяється не опису природних явищ, а вираженню настроїв, яким вони відповідають або суперечать. Краса, різноманітність, свобода, гармонійність природи – риси, чіпали чуйного до естетичних вражень художника, який наповнює образний світ свого вірша їх відблисками. У природі ліричний герой знаходить відгук своїм ідеальним прагненням, неприйнятним в суспільстві, і тому у представників романтизму вони є антитезою. Пейзажна лірика – це об’єднання віршів, написаних на одну тему, але в її розкритті не шикуються спадкоємних зв’язків, сприйняття природи індивідуально, в ньому проявляється своєрідність світовідчуття.

Пейзажна картина в ліричному монолозі завжди має виразну мету, в зв’язку з чим треба намагатися не тільки відтворити деталі зображення, але зрозуміти, що за настрій спонукає ліричного героя вдивлятися в природу. Не можна упускати ні того, ні іншого аспекту: пейзаж, змальований тонким цінителем краси, важливий і сам по собі, проте акцентування в ньому певних особливостей служить художньої мети, розкрити яку значить знайти ключ до таємниці авторського світогляду.

...
ПОДІЛИТИСЯ: