✅«Пам’ятник» (Горацій): опис і аналіз оди

«Пам’ятник» («Exegi monumentum …») – ода Горація. У цьому творі він викладає свої поетичні заслуги (створення на римському ґрунті і латинською мовою лірики, рівнозначної досягненням великих поетів еолійської школи).

Творча спадщина Горація включає 10 книг:

  • 4 книги од (перші три утворюють єдиний цикл і були видані в 23 м до н.е., четверта – в 13 м, що примикає до неї Ювілейна пісня – в 17 м);
  • одна – еподів (жанр, близький до елліністичної ямбографів; написана незабаром після битви при Акції, т. е. після 31 р);
  • дві – сатир (мабуть, 35/34 м і 30/29 м);
  • дві – послань (перша – у 20 м, послання другий – 19-14 рр.);
  • знамените «Поетичне мистецтво» (датується 23-18 або 13-8 рр.).

Горацій спирається на багато традицій грецької та римської літератури. Він зводить ліричний жанр на небувалу висоту, використавши для своїх творів багато розміри лірики грецької (хоча їх першовідкривачем він називає себе несправедливо: це вже було зроблено Катуллом, хоча і в іншому масштабі та з абсолютно іншими уподобаннями).

Його мова витончений і чистий, далекий яких би то ні було архаїзується елементів (на відміну від великого сучасника Вергілія в його «Енеїді»).

У сатирах та посланнях (які сам Горацій не рахував поезією) мова лексично вільніше, ближче до розмовної і грубіше. Життєва мудрість, повідомляється в віршах, не відрізняється новизною і оригінальністю; але чарівність поетичної форми і краса вираження створюють практично недосяжний ефект втілення банальних мотивів в поезію виняткової висоти і якості.

Любовна поезія Горація відрізняється мотивами спокою й умиротворення: це скоріше спогад про пристрасті, ніж сама пристрасть (що відрізняє Горація практично від усіх його сучасників, як старших, так і молодших).

На відміну від звичайної техніки сучасних поетів, приберігають найефектніші рядки до кінця, Горацій з них починає: рух його вірша подібно загасаючим коливань маятника. У своїй естетиці він перш за все цінитель рівноваги і пропорційності; це робить його одним з улюблених поетів класицизму.

Традиція «Пам’ятника» (як і взагалі горацианської лірики) виявилася виключно плідною для європейської літератури:

  • «Пам’ятника» наслідував Овідій;
  • в епохи Римської Імперії і середньовіччя читають насамперед гекзаметричні твори (сатири і послання);
  • Горація понад інших (крім Лукреція) любив Монтень. До лірики Горація як джерела поетичної самосвідомості звертаються у Франції поети Плеяди (Ронсар і Дю Беллі), а в Англії – вже в XVIII ст. – Бен Джонсон.
  • Видатним перекладачем, знавцем і цінителем Горація був Антіох Кантемир;
  • В.К. Тредіаковський серед зразків своїх віршованих розмірів дає варіанти сапфічної та гораціанської (в сучасній термінології алєксєєвої) строфи, ілюструючи їх перекладами Горація;
  • класичний переклад сатир і послань на німецьку мову належить Віланд;
  • для Шиллера Горацій – вищий представник сентиментальної поезії;
  • «Пам’ятника» наслідують М.В. Ломоносов, Г.Р. Державін, О. С. Пушкін;
  • романтизм відноситься до римлянин з презирством як до придворних і естетів;
  • «Парнас» знову виявляє інтерес до Горація.
Посилання на основну публікацію