Опис і аналіз роману “Трубка Мегре” Сіменона

«Трубка Мегре» ( «La Pipe de Maigret») – роман Жоржа Сіменона. Написаний і вперше опублікований в 1945 р паризьким видавництвом «Прес де ля Сіте». У складний життєвий період (охолодження відносин з дружиною, від’їзд за кордон, розрив з колишнім видавцем) письменник після тривалої перерви повернувся до роботи над детективами, котрі принесли йому популярність і славу в 30-і рр.

Незважаючи на невеликий (близько двох аркушів) обсяг, що дозволяє віднести його швидше до повісті або новелі, цей твір може по праву вважатися типовим детективним романом Сіменона: в ньому простежуються особливості всього циклу творів (що налічує 80 книг і об’єднаних образом комісара Мегре), а в назві присутнє невід’ємний атрибут легендарного детектива, без якого не обходився жоден виконавець його ролі на сцені або екрані – трубка.

У цьому творі яскраво розкривається літературний дар Сіменона, крім детективів писав і «важкі», психологічні романи. Автор, вміло уникаючи докладних описів, міг кількома точними і виразними штрихами відтворити реальну, майже зриму картину того, що відбувається. Здійснюючи разом з Мегре прогулянку по околицях і небагатим передмістях Парижа, ми немов би переносимося в цей край складів, дохідних будинків і похмурих харчевень. Скупі репліки і короткі характеристики персонажів вводять в світ пройнятих прихованим драматизмом взаємовідносин юного учня цирульника з його владної і суворою матір’ю і коханою дівчиною; але все це сприймається як фон, як супровід кримінальної інтриги детектива.

У романі «Трубка Мегре» Сіменона присутні неодмінні складові цього жанру: викрадення трубки, загадкове зникнення юнака, таємниче вбивство, вчинене багато років тому, погоні, сутичка. Наслідуючи традиції класичного детектива, Сименон не зловживав сценами насильства, основна увага приділяючи почуттям і роздумів комісара Мегре. Цей образ – безсумнівна творча удача Сіменона – поступово видозмінюється і трансформується. Спочатку ми бачимо немолодого, огрядного, похмурого комісара всього лише втомленим чиновником, з роздратуванням вислуховував настирливу відвідувачку; здається, що більше всього на світі його турбує пропажа трубки. Потім поступово Мегре перетворюється в блискучого професіонала, завдяки своєму життєвому досвіду, глибокому знанню життя і людей розкриває злочин і відважно вступає в сутичку з бандитом. А на останніх сторінках книги комісар проявляє майже батьківську турботу про молодику-невдаху, якому він врятував життя, – і тоді стає ясно, що під напускною похмурістю Мегре ховаються доброта і людяність, в кінцевому рахунку являють собою головний спонукальний мотив всіх його дій і вчинків.

Називаючи свого героя «наладчиком доль», Сименон завжди підкреслював прагнення комісара «зрозуміти, а не судити», допомогти потрапив у біду. Саме ці якості дозволяють мільйонам шанувальників Мегре в усьому світі представляти його як «ідеального поліцейського», завжди готового прийти на виручку оступившемуся. Тому в ряду великих сищиків – Огюста Дюпена Е. По, Шерлока Холмса А. Конан-Дойла, Еркюля Пуаро А. Крісті – сіменоновскій персонаж займає почесне місце. Неспроста саме йому в м Делфзейлі (Нідерланди) в 1966 р був встановлений пам’ятник, як реальному особі.

На відміну від інших творів про комісара Мегре, інсценували і екранізувати у Франції, в Англії, Японії і СРСР (найбільш вдало втілили цей образ Жан Габен у французькому кіно і Борис Тенін на радянському телебаченні), «Трубка Мегре» була включена лише в телесеріали.

Посилання на основну публікацію