Образ Єрмила Гиріна в поемі «Кому на Русі жити добре»

У поемі Миколи Олексійовича «Кому на Русі жити добре» читач знайомиться з різними образами, які поступово розкриває текст твору. На шляху сімох мандрівників зустрічаються всякі люди – і поміщики, і попи, і прості селяни. Саме образам селян Некрасов приділив найбільшу увагу.

Всім відомий Єрмила Гирин, якого оточують прозивали щасливою людиною. Саме тому мандрівники і вирушили на пошуки даного персонажа.

Єрмила – шанована людина. Він займається утриманням млини, ніколи не обманюючи селян. Завдяки цьому Гірін розпорядженні довірою оточуючих. Випадок в місті, при покупці сирітської млини тому яскраве підтвердження. Не було у Єрмілов з собою грошей, а млин викупити треба було. Він звернувся за допомогою до народу і зміг зібрати потрібну суму. А вже через тиждень роздав взяті борги і нікого в образі не залишив.

Яким же чином простий мужик, селянин, зміг заробити такий авторитет, таку довіру серед оточуючих. Він був писарем і допомагав усім ненавченим і неписьменним. І за свою допомогу не брав багато. Ось і став відомим в окрузі.

Однак Гірін не міг назвати себе щасливим, адже колись підставив молодого хлопця і відправив його на солдатську службу замість свого рідного брата. Такий вчинок, немов петля на шиї, не дає Єрмілов спокійного життя. Він виносить свій гріх на все огляд, повідували історію селянам. Однак, не дивлячись на це, вони як і раніше продовжують вірити Гирину.

Думаю, що Микола Некрасов намагався сказати про те, що на своєму життєвому шляху ми завжди робимо помилки. Однак дуже важливо виправдати їх подальшими хорошими і добрими справами. Семеро мандрівників відправляються далі, в пошуках самого щасливої ​​людини. Єрмила, звичайно, хороший, однак, далеко не найщасливіший.

Посилання на основну публікацію