Образ Соні

Софія Семенівна Мармеладова потрапляє в «відсоток» тих, хто внаслідок соціальних хвороб виявляється на дні суспільства. У неї є страшний вибір: кинутися в річку, і покінчив життя самогубством, або піти на панель. Від першого її утримує не страх і не думка про гріх, а гостра жалість і відповідальність за беззахисних близьких, кому вона єдина опора. Так, Соня Мармеладова – грішниця, вона переступила через мораль (верб цьому її загальна з Раскольниковим вина). Але Соня переступила через себе, пожертвувала собою заради інших: заради малолітніх брата і сестер, п’яниці батька, хворий мачухи. Тому-то в грішниці бачиться святая. Тому не потребує відповіді риторичне питання критика Д. І. Писарєва: «Як ви назвете її за цей вчинок: брудної хльоркою або великодушно героїнею, приняти з спокійною гідністю свій мученицький вінець?»

Кульмінаційним в морально-психологічному конфлікті добра і зла стає епізод, коли «блудниця», читаюча вбивці євангельську притчу про воскресіння Лазаря, посуває його до каяття. Виразно лаконічні деталі портрета героїні: лагідні блакитні очі, здатні виблискувати вогнем, який видає в ній християнську войовницю.

Не випадково Достоєвським дано героїні її ім’я, перекладається з грецької як «мудрість». Софія в православ’ї – жіночий лик Премудрості Божої; шанована в християнстві і свята Софія, загибла від рук гонителів першохристиян разом з дочками: Вірою, Надією, Любов’ю. Настільки значуще ім’я надає додаткову смислове глибину образу героїні: її мудрість – у смиренні й терпінні, у Христовій любові до людей. Жертовність Соні висвітлила новим світлом жертовність матері і сестри Раскольникова. «Вічна Сонечка» увійшла в світову скарбницю характерів, причому біблійний колорит образу відтінила суто російську унікальність жіночої долі: багатьом реальним російським жінкам виявився під силу подвиг – розділити з коханою людиною каторгу, заслання і інші випробування долі.

Посилання на основну публікацію