Образ Скалозуба в комедії «Лихо з розуму»

У своїй знаменитій комедії «Горе від розуму» Олександр Сергійович Грибоєдов показав звичаї дворянського суспільства першої половини 19 століття. П’єса яскраво демонструє ту ситуацію, коли в усталеному укладі життя знаті раптом з’являються люди з прогресивними поглядами.

Головна проблематика твору – протистояння нового і старого. Останнє представлено в п’єсі великою кількістю героїв з різними характерами. Одним з таких є полковник Скалозуб. Його образ важливий для розуміння всієї канви комедії.

Сергій Сергійович поважаємо суспільством, буває в будинку Павла Опанасовича Фамусова. Слід зазначити, що саме його батько Софії бачить своїм зятем. Це найідеальніший претендент. Він зі стовідсотковою точністю задовольняє всім канонам того часу: багатий і вдало просувається по кар’єрних сходах. Чого ж іще бажати? Але Софія не хоче заміж за Скалозуба. Вона не знає, про що з ним говорити, бачить, що він безпросвітно дурний.

Сергій Сергійович має чин, він полковник. Бездумно підкоряючись і прислужуючи, він мітить в генерали, і вже точно отримає і це звання. Це не Чацький, який відрізняється вільнодумством, і не буде покірно мовчати. Фамусов і довколишній суспільство боязко дивляться на таке ставлення. Це вже інакомислення чистої води. А Скалозуб інший. І йому прощають навіть грубість.

Але для чого служить Скалозуб? Яку мету він переслідує, стоячи на сторожі батьківщини? Вже точно цей герой не замислюється і не піклується про безпеку. Складається на службі він тільки заради збагачення, а також, щоб мати вагу в суспільстві.

Та й досягаються ці підвищення НЕ старанним служінням або подвигами, а найчастіше просто наявністю зв’язків. І Скалозуб не гребує саме таким отриманням, він вміло і вправно всім цим користується. І навіть орден, який він має, отриманий не в бойовому битві, до військових дій він взагалі не має ніякого відношення. Сергія Сергійовича нагородили просто з нагоди торжества.

Але уявити образ полковника Скалозуба неможливо без протиставлення його іншим людям, які належать до класу військових. На контрасті з цими людьми, шанобливо відносяться до особистості і мають прогресивні погляди, Скалозуб виглядає жалюгідно і мізерно, але дуже зрозуміло для дворянського суспільства того часу.

Такі люди не могли залишатися в армії, де панувала бездумна муштра, вони йшли у відставку. Так, наприклад, двоюрідний брат Сергія Сергійовича Скалозуба. Він відмовився від чергового чину, що абсолютно незрозуміло полковнику, і поїхав жити в село. Тепер же дихає свіжим повітрям і читає книги.

Скалозуб відноситься до родича зневажливо. Відмовитися від чину – для нього взагалі немислимо. Та й освіченість для цього героя не в честі. Реформування навчальних закладів він бачить в тому, щоб вчити тільки самому мінімуму, а книги зберегти лише так на всякий випадок.

На завершення характеристики образу полковника Скалозуба хотілося б відзначити, що цей герой – НЕ шарж, саме такими і були військові дворяни початку 19 століття.

Посилання на основну публікацію