Образ народу в повісті “Тарас Бульба”

“Тарас Бульба” не є першим твором, в якому Гоголь зображував визвольну боротьбу козачого народу. Але ця повість відрізнялася від попередніх творів “живими” рисами народу, своєрідністю його характеру.

Унікальність твору в тому, що головною рушійною силою тут є народ. Нарівні з Пушкіним Гоголь став першим в російській літературі, хто зобразив народні маси головною стихією історичного процесу.

У повісті вперше так широко зображується розмах і роздолля народного побуту. Кожен герой відчуває себе частиною цього прекрасного народу. У “Тарасі Бульба” відбувається злиття особистих інтересів з загальнонародними.

З епічним розмахом автор показав читачам картину Запорізької Січі. Саме звідси, за словами Гоголя, “вилітають всі ті горді і міцні, як леви”.

З великою симпатією і гірким співчуттям змальована картина суспільного устрою Січі. Тут панує атмосфера демократії і свавілля. Але саме анархія і строгість мешканців вирощували протягом багатьох років козаків з високоморальними засадами. На раді усі рівні, а кошовий отаман в деякій мірі навіть служить суспільству, виконуючи всі їхні прохання.

У цій вільної республіки, в якій живуть сильні, сміливі, рівні люди, є безліч слабкостей. Козаки живуть відстало, їх культура на невисокому рівні, а рутина панує над усім.

Гоголь нічого не приховує і не ідеалізує Запорізьку Січ з її народом. Він прославляє подвиги козаків, але не прикрашає їх, показує молодецтво запорожців, але не забуває про їх безпечність і розгули. Але все ж, для Гоголя козачий народ є оплотом мирного і справедливого існування, яке засноване на законах честі і справедливості.

ПОДІЛИТИСЯ: