Образ і характеристика Раскольникова

План твору:

  • Вступ. Зовнішність головного героя.
  • Характер Раскольникова, його відносини з іншими персонажами.
  • Висновок. Духовне відродження Раскольникова.

Головний герой роману «Злочин і кара» – Родіон Раскольников. Достоєвський описує його як гарного хлопця «з прекрасними темними очима». Також письменник підкреслює бідність героя, «він був до того зле одягнений, що інший чоловік совість б виходити в таких лахмітті на вулицю». Раскольников постає перед читачем досить привабливим людиною, проте його зовнішність не поєднується з обстановкою, де він живе і з його рівнем життя. Проживає він у крихітній кімнатці, та й за ту герой не може заплатити через відсутність фінансових коштів. Через постійну потреби він ходив до старої лихварки і віддавав їй свої останні цінні речі.

Родіон Раскольников – освічена людина, колишній студент юридичного факультету. Поступово в його голові формується план злочину, який міг би допомогти багатьом людям. Він хоче вбити процентщицу. Головне, що хоче дізнатися Раскольников – чи здатний він на такий вчинок? «Тварь лі він тремтяча» або «право має»? Всі ділилися у нього на ці дві категорії, він, в свою чергу, хотів дізнатися чи може він переступити межу. Все-таки він скоює злочин, на яке його спонукають важкі життєві обставини. Ще до моменту вбивства в голові Раскольникова виникали думки про те, як же все противно й гидко. Але бідність призводить його в розпач і свій задум він здійснює. Після злочину слід покарання – душевні муки і страждання, докори сумління. Герой не може навіть спілкуватися з людьми, йому здається, що все знають про його вчинок. Раскольникову властиві такі риси характеру, як чуйність, відкритість, ненависть до зла, чуйність, здатність до співпереживання, співчуття. Молода людина все ж зміг переступити межу, проте його світла душа не була готова до цього. Тому все-таки він проходить важкий і довгий шлях до нового життя, відчуває каяття. Відносини з іншими персонажами роману у Раскольникова швидше конфліктні, незважаючи на те, що зовні він в чомусь схожий з ними, внутрішньо вони різні, у кожного з них свій світогляд. У романі є і двійники Раскольникова – Лужина і Свидригайлов. У Лужина є своя теорія «цілого каптана», а з другим у головного героя дуже багато спільного. Але Свидригайлов порочне і розпусний чоловік, а Раскольников відчуває велику чисту і щиру любов до Соні. З нею він поділяв свої найважчі дні, саме їй він зізнався у вбивстві, вони обидва розтоптали себе. Хоч Соня не може до кінця зрозуміти Раскольникова, вона відчуває, що йому необхідна підтримка, і вона дає йому її. Їх зблизили страждання, що випали на долю кожного.

Раскольников був мертвий духовно, він вважав, що ні бабусю вбив, а перш за все, самого себе. Тільки коли він проходить довгий шлях страждань і мук, коли щиро кається, відбувається духовне відродження героя. Раскольников стає іншим – оновленим, здатним щиро любити. Соня багато в чому допомогла йому, завдяки їй він зміг усвідомити весь жах скоєного злочину. Достоєвський не випадково образ Раскольникова зробив в романі головним. Він хотів показати нам, що за будь-яким злочином буде рано чи пізно слідувати покарання.

...
ПОДІЛИТИСЯ: