Образ і характеристика Раскольникова

План твору:

  • Вступ. Зовнішність головного героя.
  • Характер Раскольникова, його відносини з іншими персонажами.
  • Висновок. Духовне відродження Раскольникова.

Головний герой роману «Злочин і кара» – Родіон Раскольников.

Достоєвський описує його як гарного хлопця «з прекрасними темними очима». Також письменник підкреслює бідність героя:

«Він був до того бідно одягнений, що іншій людині соромно було б ходити в такому лахмітті на вулицю».

Раскольников постає перед читачем досить привабливою людиною, проте його зовнішність не поєднується з обстановкою, де він живе і з його рівнем життя. Проживає він у крихітній кімнатці, та й за ту герой не може заплатити через відсутність фінансових коштів.

Через постійні фінансові труднощі він ходив до старої лихварки і віддавав їй свої останні цінні речі.

Родіон Раскольников – освічена людина, колишній студент юридичного факультету. Поступово в його голові формується план злочину, який міг би допомогти багатьом людям. Він хоче вбити процентщицю.

Головне, що хоче дізнатися Раскольников – чи здатний він на такий вчинок?

«Тварь я тремтяча» або «право маю»?

Всі люди у голові Раскольникова ділилися на ці дві категорії, він, в свою чергу, хотів дізнатися чи може він переступити межу.

Все-таки він скоює злочин, на який його спонукають важкі життєві обставини. Ще до моменту вбивства в голові Раскольникова виникали думки про те, як же все противно й гидко. Але бідність призводить його в розпач і свій задум він здійснює.

Після злочину слідує покарання:

  • душевні муки;
  • страждання;
  • докори сумління.

Герой не може навіть спілкуватися з людьми, йому здається, що всі знають про його вчинок. Раскольникову властиві такі риси характеру, як:

  • чуйність;
  • відкритість;
  • ненависть до зла;
  • здатність до співпереживання;
  • співчуття.

Раскольников все ж зміг переступити межу, проте його світла душа не була готова до цього. Тому все-таки він проходить важкий і довгий шлях до нового життя, відчуває каяття.

Відносини з іншими персонажами роману у Раскольникова швидше конфліктні, незважаючи на те, що зовні він в чомусь схожий з ними, але внутрішньо вони різні, у кожного з них свій світогляд.

У романі є і двійники Раскольникова – Лужин і Свидригайлов.

У Лужина є своя теорія «цілого каптана», а з другим у головного героя дуже багато спільного. Але Свидригайлов порочний і розпусний чоловік, а Раскольников відчуває велику чисту і щиру любов до Соні. З нею він поділяв свої найважчі дні, саме їй він зізнався у вбивстві, вони обидва розтоптали себе.

Хоч Соня не може до кінця зрозуміти Раскольникова, вона відчуває, що йому необхідна підтримка, і вона дає йому її. Їх зблизили страждання, які випали на долю кожного.

Раскольников був мертвий духовно, він вважав, що не стару він вбив, а перш за все, самого себе.

Тільки коли він проходить довгий шлях страждань і мук, коли щиро кається, відбувається духовне відродження героя. Раскольников стає іншим – оновленим, здатним щиро любити. Соня багато в чому допомогла йому, завдяки їй він зміг усвідомити весь жах скоєного злочину.

Достоєвський не випадково образ Раскольникова зробив в романі головним. Він хотів показати нам, що за будь-яким злочином, рано чи пізно, буде слідувати покарання.

ПОДІЛИТИСЯ: