Образ Елен Курагіної в романі «Війна і мир»

Роман «Війна і мир» демонструє читачам безліч жіночих образів, які призводять нас в захват, в подив.

Позитивні героїні, такі як Наташа і Мар’я, завойовують симпатію не тільки автора, а й усіх без винятку, читачів. Ці прекрасні дами готові на все заради своєї сім’ї, заради своїх дітей. Вони віддані, вони скромні й добрі.

Абсолютно контрастним, протилежним є особистість Елен Курагіної. І при створенні даної героїні, Лев Миколайович зовсім не шкодує слів, не витримує ніяких рамок пристойності.

Елен можна назвати типовою представницею з вищого класу, вона світська красуня, витончена, шикарна, манірна. І таких жінок, як Елен, була величезна безліч в ті часи. Її видають заміж без попиту. І нареченим стає безглуздий, нерозторопний П’єр, якого прізіралі в вищих колах. Однак, раптово звалилося на його голову спадок, вирішило все.

Звичайно, Елен не стає вірною дружиною, люблячою дружиною, тим більше, матір’ю. Вона продовжує вести свою розпусне життя, змінює коханців, як рукавички.

Автор неодноразово описує красу, шик цієї жінки. Вона захоплювала чоловіків, вона привертала увагу і збирала на себе сотні поглядів. Однак за такою красою не було ні крапельки душі і чуттєвості. Усередині Елен жила порожнеча, любов тільки до своєї персони і до багатств.

Автор описує її мармурові плечі, немов прикраса статуї, а не живої жінки. Особа Елен завжди було прикрашено витонченої посмішкою, яка награно з’являлася в потрібні хвилини.

Лев Миколайович не описує погляду, очей цієї жінки, адже в них немає нічого, одна лише порожнеча.

Своїми брудними вчинками Курагіна мало не зводить П’єра в могилу, який в емоційному пориві викликав на дуель Долохова. Після дуелі, П’єр розриває відносини з цією жахливою жінкою, у відкриту порівнюючи її зі злом і розпустою. Подружня пара П’єра і Елен не могла існувати. Це був лише вправно прорахований хід князя Василя.

Користуючись наївністю і добротою П’єра, який був засліплений красою Елен, управителям світського суспільства було вигідно створити такий шлюбний союз і не більше. Природно, про взаємні почуття любові і симпатії мови і бути не могло.

Події після дуелі втягують Елен в ще більші інтриги. Вона боїться глузування всього суспільства за дурний вчинок свого чоловіка П’єра.

Смерть графині можна назвати такою ж дурною, як і вся її життя. Вона, не розрахувавши потрібну кількість, помилково приймає велику дозу ліків, після чого і вмирає в тяжких муках. Думаю, що Лев Миколайович таким чином, покарав свою героїню за настільки брудну і марну життя.

Посилання на основну публікацію