✅Михайло Булгаков «Дні Турбіних» – аналіз

Були часи, коли за успіх літературного твору говорило бажання драматургів поставити його у вигляді п’єси в театрі. Ідея для початку XX століття вже здавалася застарілою, в зв’язку з розвитком синематографом. Але для Булгакова то не мало значення, він отримав можливість змінити режим творчості, відмовившись від пошуків сюжетів для фейлетонів.

Тепер він мав працювати в іншому напрямку. Першим пробним варіантом стало створення “Днів Турбіних”, не раз після поставлених на сцені і не раз опинялися під забороною. Роман “Біла гвардія” зажив новим життям, тепер наочно показуючи, як важко складалася обстановка навколо Києва, одночасно бажаної мети для білих, червоних, Петлюри і прихильників гетьмана.

Для початку потрібно подивитися на Київ зсередини. Німці залишають місто, того ж бажають білі, але позбавлені такої можливості. Без допомоги союзників продовжувати оборонятися безглуздо. Доводиться шукати варіанти. Жінкам простіше – вони можуть виїхати на німецькому поїзді, чого позбавлені чоловіки, тим більше учасники білого руху.

Налагодити діалог з Петлюрою, гетьманом і червоними не можна, як не вийде бігти. Залишається прийти до думки про боротьбу до останнього, наскільки б це самогубною не здавалася.

Усвідомлення приреченості поперемінно опанує кожною стороною конфлікту. Київ став місцем краху надій. Білі відразу розуміють безперспективність, тоді як Петлюра і гетьман схильні припускати благовоління Фортуни їх поривам. Булгаков вніс корективи, заздалегідь давши уявлення про безтілесності спонукань.

Наприклад, сила гетьмана не мала опори, оскільки всі устремління продиктовані особистим бажанням, тоді як його прихильники не мають на тих же цілей, не хочуть вони говорити і по-українськи, вважаючи за краще не сприймати вимог всерйоз. Невдачі спіткають і Петлюру, лише червоним судилося опанувати Києвом. Чи залишиться встановити, хто з дійових осіб зумів дожити до завіси. Виявиться, що багато хто з них склав голови, не зумівши досягти необхідних результатів.

Глядач повинен був залишитися задоволеним. Він спостерігав за силами, які марно боролися, приречені на поразку. Чи не треба було включати в сюжет представників від Червоної Армії, показувати їх доблесть і тим співати оди в дусі соціалістичного реалізму.

Все виявлялося зрозумілим без відбілювання, бо співчувати дійовим особам глядач не міг. Нічого для країни, крім дум про особисте щастя. Якщо Петлюра і гетьман спочатку антипатичні, то представники білого руху здатні викликати симпатію, бо вони жертви обставин, які змусили відмовитися від колишнього укладу, прийнявши смерть, втікши або вимушено перейшовши на бік противника.

П’єса – практично хроніка подій. Глядачеві представлена ​​ситуація зсередини, про що йому хотілося знати. Булгаков не стояв на необхідності будь-кому співчувати. Тільки градус сприйняття білих зміщений в позитивну сторону, не дозволяючи думати так, як то допускалося щодо петлюрівців. Може тому Михайло обійшовся без червоних, щоб не показувати бродіння умів і в їх рядах. У такий спосіб вдалося уникнути нападок з боку влади і критиків всіх мастей, які знали, яким ідеалам твори радянських письменників повинні відповідати.

Уявити подібне твір в театрах радянської держави важко. Які почуття воно пробуджувало в глядачах? Бурю емоцій. Нехай без зайвого очорнення, зате колишній ворог не дарма вважався ворогом, не дарма з ним боролися і не дарма був переможений. Булгаков пам’ятав власну злість на обставини, про що він періодично висловлювався в дійшовших до нас працях.

Тріумф червоних з’явився закономірним результатом боротьби. Київ паде, втративши зв’язок з минулим. І білій гвардії прийде кінець, а дні Турбіних пройшли ще до початку розповіді.

Посилання на основну публікацію