Маруся в оповіданні «Діти підземелля»

Образ маленької чотирирічної дівчинки Марусі в оповіданні Короленка “Діти підземелля” один з найбільш ключових. Це була маленька злиденна хвора дівчинка, яка жила в старій покинутій каплиці разом зі своєю сім’єю – в підземеллі будинку. Вона одна з головних героїнь твору і звідки тут взялася невідомо. Дівчинка – прийомна дочка жебрака пана Тибурція, якого вона дуже любила.

Живуть вони втрьох, ще у дівчинки є брат Валёк. У Марусі ніколи не було своїх іграшок, сім’я живе бідно, їм доводиться голодувати. Коли одного разу Маня, як її ще називають, їла м’ясну страву, по дитині видно було, що для неї це розкіш, і раніше вона навряд чи їла щось подібне.

Зовні Маруся була сумною, крихітної білявою дівчинкою з бірюзовими очима, довгими віями і брудним блідим личком, що спалахує рум’янцем. Руки її були маленькими, худими і тонкими. Вона одягалася в старе брудне плаття, а розкішне волосся дівчинка заправляла в косу без стрічок. Маруся росла дивним, невеселим дитиною з сумною усмішкою і недитячим поглядом.

Вона не грала в ігри, не любила їх, і майже не сміялася. А коли все ж чогось раділа, то сміх дівчинки звучав як маленький дзвіночок. Вона була тихою дитиною, любила грати з квітами, хворіла на туберкульоз. Дівчинка постійно спотикалася і падала. Підземелля з кожним днем ​​все більше і більше висмоктувало життя з її крихітного тільця.

Раз до них в гості прийшов Вася – новий друг брата. Йому дівчинка завжди була рада. Вася співчував маленьку дівчинку, і одного разу подарував їй ляльку, хлопчикові дуже хотілося порадувати Маню. У ляльки було яскраве обличчя і гарне волосся. Як же дівчинка зраділа своєму подарунку. Їй навіть стало легше, і все було подумали, що туберкульоз став відступати.

Маруся ніколи ні на що не скаржилася, але їй ставало все гірше, і з часом вона взагалі припиняє виходити зі своєї схованки на вулицю. Дівчинка вже не впізнає рідних, їй все гірше. А у батька немає грошей ні на лікаря, ні на ліки.

В кінці повісті життя залишає Марусю в темному кутку підземелля. Холод і вогкість остаточно погубили маленьку дівчинку, не залишивши їй шансів дізнатися справжню радість і пізнати щасливе безтурботне дитинство.

Посилання на основну публікацію