Любовний трикутник: Печорін, Грушницький, Мері

Печорін – «демонічний» персонаж роману, якого, за іронією, завжди оточувало прекрасне. До цього прекрасного можна віднести Мері і Грушницького. Печорін не боїться кому-небудь нашкодити, грубий у своїх висловлюваннях і думках. Він відкрито висміює Грушницького за його романтику, їх відносини розпалюються, адже Грушницький очікував якогось схвалення з боку «друга» і перший час навіть захоплювався ним. Вирішальним моментом стають спроби Григорія Олександровича домогтися розташування Мері, яку вони запримітили одночасно. Він домагається її, ніж повністю дискваліфікує Грушницького.

Це була нечесна гра, адже у Печоріна було безліч переваг перед недосвідченим кавалером. Грушницкий був нудний, одноманітний, не впевнений в собі, не володів наполегливістю і часто повторювався. В цей же час Мері могла спілкуватися з людиною, який був абсолютною протилежністю юнкера. Їх відмінність полягала і в відношення до дівчини. Якщо Грушницкого Мері цікавила в більш духовному плані любовних відносин, то для Печоріна вона була черговою іграшкою. Факт відкидання княжни Печоріним привів юнкера в сильне обурення, в результаті чого і виникло питання про дуелі.

 І знову видно протиріччя в характерах чоловіків. Обидва намагаються впливати на результат поєдинку. Тільки, Грушницький через страх хоче не заряджати пістолети, Печорін ж готовий ризикувати власним життям, аби вивести першого на чисту воду. Цей конфлікт не міг тривати вічно. Смерть Грушницького була зумовлена ​​в романі задовго, його великими відмінностями від головного героя і «слабкістю».

ПОДІЛИТИСЯ: