Любов в оповіданні Чехова «Дама з собачкою»

Чехов відомий своїми тонкими психологічними образами в літературі. Він завжди прагне зобразити почуття і переживання героїв, їх внутрішню роботу над собою, їх переродження. У кожному його оповіданні буквально відчувається трепетна людська душа. Він пише дивовижний розповідь «Дама з собачкою» і розкриває перед читачем невичерпну тему любові.

Його можна назвати дуже сміливим твором, тому як патріархальні погляди того чеховського часу навряд чи вкладалися в сюжетну лінію оповідання. І вони вже тим більше не могли б, навіть подумки, виступити тією рятівною ниточкою, яка дозволила героям не тільки не втратити свій особистісний потенціал, а потенційно широко розкрити його.

У своїй розповіді А.П. Чехов стверджує могутність любові, як того почуття, без якого людина просо не може прожити. Наприкінці 19 століття вважалися нормальними шлюби з розрахунку і домовленості. Однак романтичний початок все одно починає перебудовувати звичні й нудні життя героїв під себе. Ні Гуров, ні Ганна Сергіївна вже і не думав про сильних пристрастях в їхньому житті, однак відбувається їхня зустріч у Ялті. Потім обидва повертаються до тужливої ​​життя, але герої не в змозі забути один одного. Поступово Гуров розуміє, що зв’язок з Ганною Сергіївною була не такою вже і скороминущої. А коли він приїжджає до своєї «дамі», то розуміє, що він найбажаніший гість в її будинку. Вони обидва, подібно дітям, тягнуть один одному, як до забороненого плоду. Але вони слабкі перед спалахнула пристрастю. На жаль, чеховські герої тут прості маленькі люди в футлярах, які не схильні до кардинальних змін в їхньому житті. Вони і звикли до стану речей, не хочуть нічого змінювати. Підсумок фіналу оповідання відкритий. Герої приходять до того, що і їх любов поступово заболачівается і порівнюється з рутиною. Але, закінчивши розповідь, Чехов залишає героям надію на порятунок їх почуття.

Посилання на основну публікацію