Лермонтов «Смерть поета» — аналіз

Вірш – поетичний відповідь на смерть О.С. Пушкіна, глибоко шокувало не тільки особисто М.Ю. Лермонтова, але і всю Росію. Твір зробило відомим ім’я автора. Вірш не було опубліковано, його поширювали в списках.

Тема вірша: призначення поета і поезії.

Композиція:

  • 1 строфа (20 рядків) – повідомлення про смерть поета;
  • 2 строфа (13 рядків) – дуель, розповідь про Дантесе;
  • 3 строфа (5 рядків) – гіркий жаль про загибель поета;
  • 4 строфа (6 рядків) – гіркий жаль про загибель поета;
  • 5 строфа (12 рядків) – гіркий жаль про загибель поета;
  • 6 строфа – (16 рядків) – гнівне викриття можновладців, нагадування про вищу, справедливому суді.

Смуток, сумний настрій змінюється справжнім відчаєм, перехідним в шалений викриття вбивць поета.

Використовується високий стиль (наперстнікі, пихаті, світоч), питальні, окличні речення, крапки, інверсія.

В арсеналі образотворчих засобів:

  • Метафора (видобуток ревнощів глухий);
  • Епітети (мить кривавий, дріб’язкові образи);
  • Порівняння (як світоч).

Вірш складається з 6 строф (72 рядки), написано 4 стопним ямбом. Стопа 2-складна, з наголосом на 2 склад. Рима перехресна.

Посилання на основну публікацію