Вірш – поетичний відповідь на смерть О.С. Пушкіна, глибоко шокувало не тільки особисто М.Ю. Лермонтова, але і всю Росію. Твір зробило відомим ім’я автора. Вірш не було опубліковано, його поширювали в списках.
Тема вірша: призначення поета і поезії.
Композиція:
- 1 строфа (20 рядків) – повідомлення про смерть поета;
- 2 строфа (13 рядків) – дуель, розповідь про Дантесе;
- 3 строфа (5 рядків) – гіркий жаль про загибель поета;
- 4 строфа (6 рядків) – гіркий жаль про загибель поета;
- 5 строфа (12 рядків) – гіркий жаль про загибель поета;
- 6 строфа – (16 рядків) – гнівне викриття можновладців, нагадування про вищу, справедливому суді.
Смуток, сумний настрій змінюється справжнім відчаєм, перехідним в шалений викриття вбивць поета.
Використовується високий стиль (наперстнікі, пихаті, світоч), питальні, окличні речення, крапки, інверсія.
В арсеналі образотворчих засобів:
- Метафора (видобуток ревнощів глухий);
- Епітети (мить кривавий, дріб’язкові образи);
- Порівняння (як світоч).
Вірш складається з 6 строф (72 рядки), написано 4 стопним ямбом. Стопа 2-складна, з наголосом на 2 склад. Рима перехресна.