✅«Ланселот, або Лицар воза» (Кретьєн де Труа): опис і аналіз роману

«Ланселот, або Лицар воза» – куртуазний лицарський роман Кретьєна де Труа. Зберігся в семи рукописах і декількох фрагментах, вперше опублікований з науковими коментарями одночасно з «Івейна» і іншими романами письменника в 1887 р.

На думку фахівців, «Ланселот, або Лицар воза» де Труа створювався в ті ж роки, що і «Івейн, або Лицар з левом» (між 1176 і 1181 рр.), але питання про те, яке з творів передувало іншому, залишається спірним.

У «Ланселот» виявляють сильний вплив Марії Шампанської, при дворі якої Кретьєн в ту пору складався. Сам письменник на початку роману говорить, що «сюжет і сенс» цього твору дала йому Марія і «її наказ сильніше позначиться в цій книзі, ніж його власний задум і старання».

Автор не закінчив роман (на думку багатьох – через внутрішнього опору письменника нав’язаної йому ідеї прославлення зразковою, послідовно куртуазної форми любові), і твір було дописано іншим поетом при дворі графині Шампанської – Годфруа де Ланьї.

Ланселот – один з найпопулярніших персонажів легенди про лицарів Круглого столу. У кельтських переказах про короля Артура і його лицарів насамперед розповідається про походження Ланселота, про його вихованні феєю на дні озера і т.д.

Кретьєн де Труа обходиться без прологу, він звертається до цього образу як до вже знайомого читачам (до того ж про викрадення, а потім звільнення з полону королеви Геньєври згадано в «Івейна»), концентруючи дію навколо авантюр-випробувань головного героя. У Кретьєна Ланселот – юнак-лицар, вже прославив себе подвигами, вже закоханий в Геньєври і спраглий «подолати глибокий моральний розлад» (А.Д. Михайлов).

У розвитку сюжету роману ясно проявляється генеалогічний зв’язок цього жанру з богатирською казкою (Е.М. Мелетинський): виконує функцію «узурпатора» Мелеган викрадає дружину короля Артура, а його «шкідництво» відправляє лицаря в шлях для виконання «важкого завдання».

Але водночас конфлікт твору – між боргом куртуазного закоханого і боргом збереження лицарського гідності – в повному розумінні слова романний, він розгортається в низці «авантюр» – випробувань героя – причому, не тільки випробувань, які зливають воєдино борг коханого і лицаря (бій з Мелеаганом, викрадачем Геньєври, за її звільнення), а й таких, в яких лицарське гідність і куртуазні служіння знаходяться в суперечності один з одним (необхідність сісти в віз карлика, щоб дізнатися місцезнаходження королеви, і мітація слабкості і боягузтва в поєдинку, щоб довести покірність примхливої ​​коханої).

Інших вчених це наводить на думку про пародійному характері сюжету «Ланселота»: випробування, яким його піддає Геньєврі, трактуються як несерйозні, а авторське ставлення до куртуазної концепції любові оцінюється як іронічне (Е.М. Мелетинський).

Проте думається, тональність роману з його «піднятими почуттями і стосунками, атмосферою фантастики і таємничості» (А.А. Смирнов) суперечать такому трактуванні. Швидше, в «Ланселот» де Труа романтична колізія демонструє не просто відновлення первісної гармонії «лицарського» і «любовного» аспектів куртуазного ідеалу, але і їх «внутрішню тріщину», переборні лише через вистражданий досвід «мандрів, пригод і небезпек» (Г. К. Косиков), через моральне зусилля.

Пародійному сприйняття роману перешкоджає і піднесена трактування Кретьєном любовного «божевілля» як побожного екстазу перед коханою. Тому-то багатьом поколінням читачів Ланселот постає найбільш досконалим втіленням ідеального куртуазного лицаря-закоханого.

«Ланселот» став одним з найпопулярніших романів Кретьєна де Труа і породив велику кількість наслідувань. Серед них «Ланцелет» – роман німецького письменника XIII в. Ульріха фон Цацікхофена, що з’єднав історію Ланселота з темою пошуків Святого Грааля. З кінця XII в. набув поширення анонімний прозаїчний переказ роману «Ланселот», і саме він служив «любовною наукою» знаменитим героям «Божественної комедії» Данте Паоло і Франчески («Пекло», пісня V).

Посилання на основну публікацію