Знаменита байка Крилова «Вовк і Ягня» – хороша ілюстрація того, що «у сильного завжди безсилий винен». Варіантів відносин «кат-жертва» з різними варіаціями в житті можна зустріти чимало.
Ось деякі з них:
- Начальник-самодур і підлеглий, ніяк не який може догодити йому.
- Батько-деспот і дитина.
- Релігійний діяч і його паства.
Скрізь, де в відносинах бере участь властолюбна особистість, з боку влада має будуть проявлятися або надмірні вимоги, або нав’язування своїх принципів, або придушення, або звинувачення і суд.
Тобто, будуть проглядатися такі ж відносини, як в байці «Вовк та Ягня».
Як би не прикро було б це усвідомлювати, але відгомін цієї байки часом чути і в сучасних церквах, у відносинах між «пастирем» і паствою, управлінцями і прихожанами.
Звичайно, за Божим задумом Церква – це спільнота вільних людей, які пізнали істину і перебувають у Божій любові, але по факту, так не завжди буває. Часто відносини всередині громади можуть дуже сильно дисонуючими.
Дисонанс цього можна виправити тільки любов’ю і взаємною прийняттям, але якщо бажані зміни так і не відбувається, незважаючи на час і терміни, є сенс замислитися: чи не вовк чи в овечій шкурі “пасе” стадо.
В такому випадку Ягняті потрібно шукати Пастиря, адже Він обіцяв піклуватися про своїх.