Крилов «Вовк та ягня» – аналіз

Знаменита байка Крилова «Вовк і Ягня» – хороша ілюстрація того, що «у сильного завжди безсилий винен». Варіантів відносин «кат-жертва» з різними варіаціями в житті можна зустріти чимало.

Ось деякі з них:

  • Начальник-самодур і підлеглий, ніяк не який може догодити йому.
  • Батько-деспот і дитина.
  • Релігійний діяч і його паства.

Скрізь, де в відносинах бере участь властолюбна особистість, з боку влада має будуть проявлятися або надмірні вимоги, або нав’язування своїх принципів, або придушення, або звинувачення і суд.

Тобто, будуть проглядатися такі ж відносини, як в байці «Вовк та Ягня».

Як би не прикро було б це усвідомлювати, але відгомін цієї байки часом чути і в сучасних церквах, у відносинах між «пастирем» і паствою, управлінцями і прихожанами.

Звичайно, за Божим задумом Церква – це спільнота вільних людей, які пізнали істину і перебувають у Божій любові, але по факту, так не завжди буває. Часто відносини всередині громади можуть дуже сильно дисонуючими.

Дисонанс цього можна виправити тільки любов’ю і взаємною прийняттям, але якщо бажані зміни так і не відбувається, незважаючи на час і терміни, є сенс замислитися: чи не вовк чи в овечій шкурі “пасе” стадо.

В такому випадку Ягняті потрібно шукати Пастиря, адже Він обіцяв піклуватися про своїх.

Посилання на основну публікацію