Короткий зміст Зощенко “Колдун”

Розповідь про забобони, які просто обурюють головного героя. З властивою героям Зощенко експресивністю і простотою герой розповідає про чаклуна, якого нещодавно у них в селі вбили … Але, як каже герой, вбили – і забути треба. Але не тут-то було! Вбивці пам’ятають, але не з каяття, а з забобонного страху.

Ще героя обурює, що в епоху наукового комунізму і електрифікації всієї країни, чаклуна того боялися всі. І ось він прийшов в хату героя, сів за стіл, як у себе вдома. І сидить з похмурим виглядом. Жінки бояться, запитують у нього, що може статися, що він передбачає. А він грає свою роль оракула, але по факту вимагає гроші. Але пішов він ні з чим.

І ось став у героя теля кричати, помчати. Нічого не допомагає. Тут покликали того чаклуна … І він навіть «вилікував» телиця за плату. Але герой підгледів, що «чаклун» витягнув з хвоста тварини шпильку, яку сам шахрай, зрозуміло, туди загнав.

Ось тоді і стали шахрая бити. А він і не кається. Каже, мовляв, цю шпильку сам Творець в хвіст моїми руками загнав. Так і забили обманщика. Заслужено, начебто.

Але через час впав один з мужиків в канаву, ногу пошкодив. Після ще біда дрібна сталася – з іншим. І стали мужики помічати все негативне, злякалися. Вирішили, що це страшна помста “чаклуна”.

А насправді це їх страшна дурість – ось цього і вчить розповідь.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Моє ставлення до Гамлета