Короткий зміст “Хмара” Аксакова

Лотар Грюненфельду зроду було всього 10 років, коли сталося з ним одне дивовижна подія.

Сім’я хлопчика жила в селі. І, як-то одного спекотного літнього дня хлопчина грав в лісі. Нарезвівшісь вдосталь, відправився він додому. Шлях мав йому через поле. Лотар опанувала втома і він вирішив трохи відпочити.

 І, тут то він і побачив вперше незвичайне і красиве хмарка, яке впало йому в очі. Хлопчику навіть здалося, ніби воно має людські обриси. Ця хмара настільки сподобалося йому, що хлопчик дуже засмутився, коли воно спливло. Але, через якийсь час знову повернулося хмарка на небосхил. І, – знову спливло. Правда, тепер зникло воно не по своїй волі. Хлопчик бачив, як його приховало інше хмара і разом вони пішли. Те, друге, здалося Лотар схожим на грізного старого.

Потім хлопчина бачив ці дві хмари ще кілька разів. І, кожного разу він очікував їх появи. Тепер точно знав він, що маленьке хмарка – це дівчина, а велика – старий.

Якось вночі Лотар знову побачив їх. Але, – на землі! І, – в людському обличчі. Він підслухав розмову хмари-дівчата і хмари-старого. Дівчина говорила про те, що хлопчина припав їй до душі. У той час, як Лотар вдав, що спить, вона підійшла до нього й поцілувала. А потім, обидва зникли.

Довго зберігав спогад про цю фантастичною зустрічі Лотар. Але, роки йшли. Він здобув освіту, перебрався в місто і віддався світського життя. Уславився колишній милий хлопчисько чепуруном. Особа ж двадцятирічного Грюненфельда виражало тепер марнославство і гордовитість.

Якось раз на балу у пані Н., Лотар зауважив в натовпі прекрасну молоду дівчину, яка дивилася на нього з якоюсь незрозумілою йому сумом. Дівчину звали Ельвіра. Незрозумілі почуття пробудив її вигляд в Лотар. З глибини її душі піднялися закиди і жаль з приводу даремно витрачений час. Юнак намагався щось пригадати, але, ніяк не міг цього зробити.

На наступний день він дізнався від пані Н., що Ельвіра – вихованка однієї її знайомої, яка приїхала з Англії. А з’явилася вона у неї при дуже дивних обставинах, про які потім розповість йому сама пані Лінденбаум, та сама знайома.

Лотар став частим гостем у домі цієї жінки. Він закинув все світські розваги і кожен день відвідував Ельвіру. Він полюбив дівчину.

Одного разу, спало йому лист з села від матері, яка просила його терміново до неї приїхати. Лотар потурбувався про те, щоб мати запросила до себе і пані Н., і пані Лінденбаум разом з Ельвірою, розповівши їй про своє знайомство.

І ось, вони все в селі. Щастю Лотарія немає кінця. І Ельвіра, як йому здавалося, теж полюбила його. Але, одного разу, коли йому не спалося вночі, побачив він вночі дівчину в компанії якогось старого. Тут він усе пригадав! Згадав своє дитяче бачення, яке стерлося з його пам’яті. Ельвіра виявилась тим самим хмарою-дівчиною!

Але, краще б він цього не впізнавав. З розмови її зі старим, він почув, що дівчина заради нього покинула небеса, так як дійсно любила його. Але, знати простому смертному про це не можна було. А коли Ельвіра зрозуміла, що він усе чув і згадав їх давню зустріч, то довелося їй знову стати хмарою і покинути Лотарія.

З тих пір став він дуже сумний. Мати, як не старалася, так і не змогла вивідати причини цього в сина. А одного разу, зайшовши до нього, побачила, що Лотара мертвий. А по небу в той момент проносилися два хмари.

Напевно, дійсно людині не варто дізнаватися того, що зберігається від нього в найсуворішій таємниці. Бо часом це може його позбавити всього. Якщо вже дано позаземне щастя, то просто потрібно берегти його, чи не намагаючись вникнути в те, за що ж нагородили тебе цим небеса.

...
ПОДІЛИТИСЯ: