Короткий зміст “Теплий хліб” Паустовський

У селі Бережки жив хлопчик Філька. прізвисько було його “Та ну, тебе!”, так як на все і завжди відповідав так: “Та ну, тебе!”.

Стався з ним випадок неприємний, який спричинив за собою біду.

В Бережках жив мірошник Панкрат, який прихистив вороного коня. Кінь вважався нічийний, тому кожен вважав належним його погодувати, то хлібцем черствим, а то і морквою солодкої. Філька ж проявив строгість до тварини і не дав хліба, а кинув його в сніг, ще й заматюкався сильно. Кінь пирхнув і шматок хліба не взяв.

Погода змінилася тут же. Все замело хуртовиною, дороги, стежки запорошило. Річка замерзла, млин зупинилася – неминуча загибель для села прийшла.

Голосила Филькина бабка. Каже, завівся чоловік недобрий. Хлопчик побіг до мельника і розповів йому про коня. Той порадив виправити помилку. Скликав Філька хлопчиків, люди похилого віку прийшли. Стали лід на річці довбати, пробивати.

Пройшла люта погода. Знову млин запрацювала, пахло хлібом свіжим, що баби спекли з тільки що змеленого борошна. Кінь прийняв хліб, що хлопчик йому для примирення приніс.

Розповідь вчить читача того, що Зло завжди породжує зло у відповідь. А доброта на плоди солодка, багата. Злість і жадібність – погибель для душі людської.

Короткий зміст Теплий хліб Паустовського

Повз села Бережки військовий загін проходив. Німецький снаряд вибухнув і осколком поранив коня командира. Залишили його в селі. Прихистив мірошник Панкрат. Але вважався кінь нічийним, загальним.

Мужику складно було утримувати тварину, стала коня по селу ходити, жебрати. Хто хліба черствого винесе, а хто морквину хрустку та бадилля бурякової.

В Бережках проживав хлопчик з бабусею. Хлопчика Філько звали, кличка його була “Та ну, тебе!”.

Погода на цю зиму хороша видалася, тепла. Річка не встала. Близько млини вода була чорна, спокійна.

Баби Панкрат скаржилися, що борошно скоро закінчиться, молоти зерно треба. Відремонтував старий млин, молоти зерно зібрався.

А кінь все по селу ходив. Постукав він у хвіртку до фільчині бабусі. Хлопчик їв хліб з сіллю.

Побачив коня, ліниво висунувся, вийшов за хвіртку. Жеребець носом до ароматного шматочка потягнувся. Філька же сильно вдарив його по губах. Тварина фиркнуло, відсахнулася, тому позадкувало. Хлопчина кинув шматок в пухкий сніг, крикнув: “На, бери свій хліб, мордою рій, діставай його!”

Сльоза з’явилася в очах у бідного коня. Заіржав так жалісливо, голосно. Ударив хвостом себе і поскакав геть.

І тут трапилося нещастя. Вітер завив, заметіль така піднялася, що нічого не видно було. Замело всі дороги, стежки. Річка промерзла наскрізь. Філька не скоро в хату зайшов, втратив, де ганок його, злякався. Холод до кісток пробирав, всі звірі лісові по норах поховалися. Ніде тепла не було. У хаті холодно, сиро. Хлопчина все під ковдру заривався, а піч то не гріє, охолола вже.

Голосила, охала бабка. Погана людина, видно, в Бережках з’явився, біду приніс. Адже без борошна і води не виживе народ сільський.

Філька розпитав бабку, що за історія сто років тому сталася: жив мужик один, і він пошкодував хліба для прохача бідняка. І ось така ж погода трапилася, стільки народу загинуло. Злякався хлопчик, зрозумів, що з його вини така негода.

Побіг Філька прожогом до Панкрат, розповів йому все, про коня, про хліб, що в замет кинув. Старий головою похитав, сказав виправити ситуацію. Вирішили всім селом річку довбати, звільняти від льоду. Дружно взялися. Погода змінюватися початку, річка відтавати стала, тепло прийшло. Наче й не було нічого.

Млин заробила, зерно молоти старий Панкрат почав. У селі хлібом свіжим запахло, навіть лисиці з нір повибірать – хотілося шматочок випробувати. Знову жити селище початок.

А Філька з місцевими хлопцями до коня миритися пішли. Несли хліба та солі. Панкрат зустрів їх. Вивів коня. Філька простягнув хліб, а той відвернувся, чи не бере. Заплакав тоді хлопчик. Старий погладив тварину, сказав: “Ну, візьми частування, хлопчик то хороший”. Жеребець взяв з рук Фильки шматок, заплющив очі від задоволення, голову на плече поклав. Так і помірялись.

А сорока, що тріщала про все і перед воронами хвалилася, що вона вітер свіжий, теплий з південних країн покликала, напевно думала, що це її заслуга.

Посилання на основну публікацію