Короткий зміст “Повість про Шемякін суд”

«Повість про Шемякін суд» – давньоруський літературний твір народної творчості. Повість викладена в казково-сатиричній формі. У ній розповідається про безчесному і недбайливому судді Шемяке. Передбачається, що прототипом головного героя став Великий Московський князь Димитрій Шемяка, однак дана теорія не має доказів.

У творі розповідається про двох братів. Обидва вони селяни, але один з них живе в достатку, а другий змушений просити гроші в борг. Багатий селянин довгий час давав бідному в борг, але той залишався все таким же убогим. Одного разу попросив у нього жебрак коня на час. Багатий позичив того коня, але хомут дати відмовився. Тоді довелося біднякові прив’язати віз з дровами прямо до кінського хвоста. Повертаючись назад, він забув звільнити ворота, і кінь, зачепившись за підворіття, відірвала собі хвіст.

Дізнавшись про те, що трапилося, багатій не прийняв свого коня назад. Замість цього він вирішує звернутися до міського судді Шемяке зі скаргою на брата, щоб той дозволив справу. Біднякові нічого не залишалося, як поїхати в місто разом з братом. Він знав, що його в будь-якому випадку змусили б з’явитися на судовий розгляд.

Шлях до міста був неблизький, тому братам довелося зупинитися у місцевого попа. Це був знайомий приятель багатого брата. Сіли вони удвох вечеряти, а бідняка не запросили за стіл. Той спостерігав за тим, як вони їдять, мучився від голоду і впав без свідомості. Так як впав? Влучив прямо в дитяче ліжечко і задавив малюка на смерть. Поп розгнівався на бідного брата і теж вирішив їхати в місто до судді Шемяке, щоб той призначив жебракові справедливе покарання.

Коли вони втрьох переходили міст, бідняк зрозумів, що йому не вийти з ситуації, і вирішив тоді покінчити життя самогубством. У цей самий момент під мостом їхала підвода – молода людина віз літнього батька в лазню. Бідняк кинувся вниз і впав прямо на старого. У той же момент старий помер.

Бідняка схопили і потягли до судді. У той же момент він став думати, що ж може дати судді такої убога людина, що не має ні гроша за пазухою. Тоді він підняв камінь з землі, загорнув його в тканину і постав перед Шемякой.

Багатий брат почав розповідати про те, що трапилося з його конем. Коли мова закінчилася, суддя надав біднякові слово у відповідь. Той лише показав камінь, що лежить в його руці і загорнутий в хустку. У результаті суддя велить бідному не повертати коня до того часу, поки у неї наново не відросте хвіст.

Після багатія зі скаргою звертається поп. У відповідь бідняк знову мовчить і лише показує камінь. Шемяка виносить рішення – поп повинен віддати бідному свою дружину, і пробуде вона у нього до того моменту, поки той не «знайде» нового дитини.

Наступним став скаржитися молодий чоловік, син загиблого старця. Бідняк знову продемонстрував судді камінь у своїй руці. Суддя ухвалив, щоб позивач вбив жебрака точно таким же чином – кинувшись з моста.

Після повернення в село, став багач просити коня назад, але бідняк відмовився, вказуючи на рішення суду. Тоді багач дав йому грошей, щоб отримати коня назад в тому вигляді як є. Бідняк погодився.

Поп надійшов за прикладом багатія і заплатив біднякові в два рази більше, щоб той не забирав у нього дружину.

Третій скаржник також не захотів виконувати рішення судді, давши біднякові натомість певну кількість грошей.

Щоб з’ясувати, що означали ті три згортки, що були стиснуті в руці бідняка, Шемяка відправив до нього свого слугу. Бідний дістав з кишені камінь і показав слузі. Той дуже здивувався і запитав, що це означає. Бідняк відповів, що якби Шемяка судив не на користь відповідача, то цим каменем він би його вбив. Дізнавшись про це, суддя зрадів, що правильно вирішив справу.

Таким чином, завдяки простоті бідняка, всі дійові особи цієї історії залишаються задоволеними результатом справи.

ПОДІЛИТИСЯ: