Короткий зміст Набоков “Дар”

З перших рядків роману перед нами постає головний персонаж – Федір Годунов-Чердинцев, який проживає в Берліні. Це був емігрант з Росії зі знаменитої аристократичної сім’ї.

У Німеччині Чердинцев займається тим, що дає приватні уроки і публікує невеликі вірші про дитячі роки в Росії. Федір Костянтинович представляє себе перед усіма як талановитий літератор, і тому він практично не бере участі в нудних розмовах російських емігрантів. Тільки один серед них людина, поет Кончеев здається близьким йому за духом. Сам же Чердинцев, міцний і здоровий чоловік ніколи не думає про похмурих сторонах його життя. Часто сидячи в трамваї, слухаючи розмови попутників або ж милуючись природою, він бачить якусь прикмету про щасливі хвилини в майбутньому.

Далі ми бачимо, як Чердинцев знаходиться в гостях у свого приятеля, Чернишевського. Олександр Якович хоче показати йому прекрасний відгук на книгу, написану Федором Костянтиновичем. Однак, відгук виявляється зовсім іншою статтею з німецької газети. Це була звичайна рецензія на п’єсу іншого літератора Баха. Всі присутні, в тому числі і поет Кончеев сміються над нею. Чердинцева ж стало неприємно над такою поведінкою присутніх, але він ніяк не міг пояснити своєму другові, що в літературному світі повинне бути присутнім взаємна повага.

Незабаром наш герой присутній у знаменитій Маргарити Львівни, де часто буває молодь з Росії. Потрапляє Чердинцев туди на запрошення відомого белетриста Романова.

Несподівано до Федору Костянтиновичу прибуває мати, яка жила у Франції. Чердинцев попросив господиню підшукати для неї вільну кімнату. Зустрівшись після трирічної розлуки, вони довго розмовляли про минуле. Мати все не могла повірити, що батько пропав без вісті. Вона сподівалася, що можливо він десь – то в полоні в Китаї, і може з’явитися в будь-яку хвилину. Федір спочатку не хотів і сподіватися, що батько знову буде з ними. Та й якось дивно все це. Ось, раптом підійде до нього на вулиці старий, весь виснажений, в лахмітті і привітається з ним. Він просто не зможе витримати такого сорому. Але, в, то, же час, згадавши щасливі дні, проведені з ним, Федір захотів, щоб тато повернувся. Спогади про батька наштовхнули його написати книгу про нього, як про мандрівника, і він приступив до роботи.

Єлизавета Петрівна сповістила сина про те, що його сестра стала заміжньою жінкою. Однак, зять був людиною не з їхнього товариства, і тому вона не розуміла вибору дочки, рівносильно, як і Федір. Пізніше Чердинцев вирішив змінити місце проживання, і він знайшов непогане житло у Щеголева. Тут він знайомиться з Зіною Мерц, яка припадала Маріанне Миколаївні дочкою. Дівчина була давно ж закохана в Федора. Зіна за своїм характером була язвительна, а й освіченої кокеткою. Вона абсолютно не хоче, щоб про любовний зв’язок з Чердинцев знали її мати та вітчим. Та й сама дівчина з Федором лише тільки прогулювалася по місту, ведучи з ним задушевні бесіди. Однак, молодої людини переповнювали ці почуття, які робили його щасливим.

Він приступає до створення нового твору «Життя Чернишевського», де піднімає проблему одноманітності і сірості в життя російських людей після революції. Книга отримала чудові відгуки за допомогою того самого Баха, над яким всі знущалися колись його приятелі. У захваті від його праці був і Кончеев, який нарешті став найближчим другом. В особистому житті настає також світла смуга. Вони з Зіною Мерц залишаються жити в цій квартирі, а рідні дівчини їдуть до Берліна. Але, тільки, лише однофамілець героя розповіді Чердинцева Олександр Якович Чернишевський вмирає, і ніяк не хоче вірити в щасливе майбутнє.

І хоча, закохані залишилися без ключів від квартири після весільної вечері, їм нічого не заважає любити один одного і залишатися щасливими.

Твір вчить нас тому, що навіть якщо опинитися в важких обставинах життя, прагнучи до кращого, можна домогтися того, що ти бажаєш. Необхідно тільки повірити в свої сили і можливості.

Посилання на основну публікацію