Короткий зміст “Людина-амфібія” Бєляєва

Одного разу, шхуна під назвою «Медуза» стояла біля узбережжя Аргентини. На палубі корабля просто відпочивали матроси, а також, люди, які ловили перли. Адже ці прості рибалки і люди саме таким способом і заробляли собі на життя.

І раптом, звідки не візьмись, почулося веселий спів, а також, звук труби, на якій хтось грав. Все дуже злякалися, тому що це було дивним явищем, адже голос доносився як би з глибин моря, або, принаймні, з її площини. Але всі вирішили саме так – це був морський диявол, адже ніхто з людей це не міг би бути.

Бальтазар тільки-тільки почав засинати, як почув ці звуки труби і голоси. Він згадав, що про це говорили рибалки, які жили в окрузі, а також, ловці перлів. Всі вони стверджували, що це істота – небезпечно, адже це сам морський диявол. Він багато розважався довгий час. Адже саме це дивне і невідоме нікому істота, як би рятувало своїх прислужників або родичів – риб, адже саме цей диявол різав рибальські мережі, жартував і грав з ними, як би від усього цього бавлячись.

Зуріта, людина, яка була наглядачем і головним на кораблі, не вірив навіть зараз в цю нісенітницю, адже ця людина була просто раціональним і реалістичним до мозку кісток.

Ця істота насправді – був хлопець, який був на половину рибою. Так як замість легких – у нього ще були і зябра. А тому він майже завжди мав перебувати у воді. Це хлопець жив у свого доктора і друга, який і створив його таким, зробивши його таким ще в дитинстві.

А Зуріта й хотів його спіймати, і по-різному намагався заманити, але поки нічого не виходило. І одного разу сталося те, що колись мало статися. Людина-амфібія закохався в дівчину, яка часто гуляла по берегу води. І одного разу він вирішив ризикнути вийти з оди на час, переодягнувшись в людський одяг, щоб побачити дівчину. Але це майже коштувало йому життя.

Посилання на основну публікацію