Короткий зміст Лермонтов “Тамань”

Видатний письменник Михайло Юрійович Лермонтов створив унікальний витвір – «Герой нашого часу», де безпосереднє значення має третя повість під назвою «Тамань».

Оповідання ведеться від імені головного героя, ім’я якого Григорій Печорін. Через військової служби, персонажу випала доля відвідати зубожілий місто Тамань, де все для нього виявилося поганим. Героя мало не втопили, він ледь не помер від голоду. Місце перебування наганяло в зневіру.

Намагаючись піти від негараздів, Печорін марно шукав житло в містечку, проте зняв квартиру він у берега моря. Здавалося, що хата – це вільна, але, постукавши пристойну кількість разів, лише через деякий час на порозі з’явився сліпий хлопчик, який на питання, де господиня квартири, відповів, що її немає вдома, так як пішла вона в слободку. Так чи інакше, Печорін ліг спати, але забутися не виходить.

Раптово герой в вікні через свою безсоння зауважує, як сліпий чотирнадцятирічний хлопчик під пахвою несе якийсь вузол. Григорія пробирає цікавість, він, не бажаючи упускати хлопчика з уваги, слід за ним. Дорога веде до берега моря, де персонаж помічає, як сліпий виявляється на місці не один, а з жінкою, разом з якою хлопчик веде бесіду про Янко. Героїня стверджує, що той не приїде через погодні умови, але хлопчик висловлює заперечення з цього приводу.

Поки герої вели розмову, до берега причалює човен, з якої з’являється людина середнього зросту, на голові його татарська капелюх. За тих уривків розмови, що встиг вловити Печорін, стає зрозуміло: що приплив мандрівник є контрабандистом. В результаті герої, що стояли біля берега, почали забирати з човна якісь вузли, перетягуючи їх в якесь місце. Потім головний персонаж втрачає трьох людей з уваги, що не засмутившись, йде стуляти очі.

На наступний день повернулася господиня квартири, яку Печорін побажав розповісти про пригоди сліпого хлопчика, але та лише прикидалася глухий, не звертаючи уваги на той нібито дурниця, що ніс наймач хати. У роздратованому стані він кинувся за хлопчиком, щоб домогтися істини, але нічого не вдалося з’ясувати у нього, бо сліпий тільки і робив, що плакав.

Щоб відпочити, Печорін вийшов з дому, щоб посидіти на лавці. На даху будинку він зауважує дівчину, яка, як вважав герой, є донькою господарки квартири. Розкинувшись на даху, довге волосся були розпущені, плаття на героїні було смугасте, вона сиділа, немов русалка на дереві, і співала якусь пісню про човен, що потрапила в бурю. Голосок прекрасний видав дівчину, Печорін відразу усвідомив, що саме вона була тієї ночі на березі моря разом зі сліпим хлопчиком і контрабандистом. Чи не вичікуючи час, героїня стала грати з молодою людиною, дивлячись йому пильно в очі. Так Печорін відчував грайливість дівчата цілий день.

Коли настав вечір, персонаж зупинив героїню в дверях, стверджуючи їй, що він знає, з ким і де провела ту ніч дівчина. Спочатку Печорин загрожує їй доповісти всю інформацію коменданту, але та лише приходить в нестримний сміх. Такого поведінки Григорій Печорін вельми не очікував.

Коли стемніло, прийшла пора влаштувати чаювання. Не встиг Печорін піднести кухоль до губ, як дівчина вбігла в кімнату, обняла його міцно і поцілувала. Герой хотів вчинити взаємно, однак та прошепотіла, що чекає його, коли всі будуть блукати у снах, у берега моря.

Повний невідомості і інтриги, персонаж вирішив прийти в призначене місце. Підійшовши до берега, дівчина сиділа в човні, чекаючи героя. Печорін, сідаючи поруч з нею, починає обнімати її, цілувати, а героїня в цей час відкочується човен все далі і далі від суші. Раптово дівчина зіштовхує Григорія Печоріна, той від несподіванки не може зібратися, плавати він не вміє. Тому бореться за життя до останнього.

В результаті Печорін сам скидає дівчину, яка так боялася, що якщо він не помре, то правда про ту ніч з контрабандистом вийде назовні, що жадала втопити молодої людини. Але, герой не простий, як здається. Всіма силами він здобув перемогу, вважаючи, що втопив дівчину. Однак, допливши до берега, виявляє її силует, вона вичавлює власне волосся. Через деякий час підпливає Янко, якому героїня доносить, що «все пропало», з’являється сліпий хлопчик. Контрабандист заявляє сліпому, що забирає з собою дівчину і спливає в свої місця, той проситься піти стопами з ними, але Янко проганяє героя, даючи йому якусь монету.

Печорін, дивлячись на розворот подій, залишається в подиві, чому він опинився саме тут, чому він завадив життя деяким жителям. «Я стривожив їх спокій і, як камінь, ледь сам не пішов на дно», – мовив персонаж.

Так, коли світлішало, герой залишає межі Тамані. Йому так і не відкрилася інформація з приводу доль старої і сліпого хлопчика. І в кінці розуміє, та й яке йому до цього справа!

ПОДІЛИТИСЯ: