Короткий зміст Лермонтов “Фаталіст”

Два тижні свого життя Печорін провів в козачій станиці. Вечорами офіцери люблять збиратися за картковими іграми.

В один з таких нудних вечорів в будинку майора С. почалася розмова про мусульманському повір’я в те, що долі людей написана небесами і тоді кожен з присутніх намагався розповісти свою життєво правдиву історію, яку йому доводилося зустріти або почути.

Один з гравців, поручик Вулич, мав яскраву зовнішність і особливий інтерес до азартних ігор, пропонує провести життєвий експеримент. Суть якого полягала в тому, щоб випробувати себе і розпізнати на скільки людина може керувати своєю долею або життєво визначено роком хвилина існує незалежно від нього. Печорін запропонував суперечка.

Всі присутні розташувалися за круглим столом в очікуванні. Печорін сміливо заявив про швидку смерть поручика. Вулич з холоднокровною посмішкою попросив у майора заряджений пістолет. Офіцери жваво сперечалися, відмовляли або укладали нові парі. Наказавши всім завмерти, поручик, приставивши пістолет до чола, вистрілив. Пістолет дав осічку. Наступний його постріл був в неподалік висіла кашкет – пороховий дим заповнив усю кімнату. Вулич, вигравши суперечка, склав в гаманець червінці.

Йдучи додому Печорін розмірковував про те, що сталося. Спіткнувшись об м’яке, він з жахом побачив в темряві розрубану свиню. Козаки, які втекли йому на зустріч, розповіли про п’яного козака, який гнався з шашкою за свинею.

Вранці Печорін дізнався про смерть Вулича, який був зарубаний тим самим п’яним козаком. Останніми передсмертними словами поручика була фраза: “Він має рацію!”. Офіцер був єдиним хто, зрозумів містичне значення цих слів.

Вбивця поручика знаходився на околиці поселення і замкнувся в хаті. Піднялася страшна метушня. Жінки з плачем, військові – всі поспішали в ту сторону. Серед натовпу, що утворилася навколо хати, погляд Печоріна привернула стара жінка, її обличчя було сповнене відчаю і скорботи. Це була мати вбивці.

Ніхто не наважувався зайти в хату до вбивці першим. Печорін, подивившись в щілину віконниці, побачив лежачого на підлозі козака, який до цих пір не міг прийти в себе. Осавул всіляко намагався поговорити і напоумити п’яного, але той відмовлявся підкоритися і вигукував лайки. Надійшла пропозиція пристрелити козака прямо в хаті для того щоб він раптом не покалічив оточуючих його людей. Печорін вирішується випробувати і власну долю: захопити козака власноруч. Поки осавул відволікав вбивцю, офіцер з іншого боку хати. В один момент пролунав несподіваний постріл над самим вухом Печоріна і дим від пороху допоміг йому непомітно підібратися і схопити противника за руки. Протягом трьох хвилин підоспілі козаки зв’язали і вивели вбивцю.

“Після всього цього як би, здається, ніколи не зможеш фаталістом?” – так думав Печорін, повернувся до фортеці. Поділившись своєю розповіддю з Максимом Максимовичем, він побажав дізнатися його думку. Штабс-капітан лише зауважив, що азіатські курки часто дають осічки, а ось шашки – ніколи.

Вчинок Печоріна дає можливість побачити людину, яка вірить в долю, але сам при цьому не повинен ухилятися від її випробувань. Він сміливо йде на зустріч з будь-якими життєвими колізіями при цьому самостійно вміє передбачити всі складнощі що виникають на його шляху.

ПОДІЛИТИСЯ: