Короткий зміст Короленко “Річка грає”

Оповідання ведеться від першої особи, – автора-оповідача. Він починає свою розповідь з того моменту, коли прокидається на березі річки, зовсім забувши хто він, і як там опинився. Але, побачивши мужика з похмільними рисами обличчя у намети, розуміє, що це перевізник Тюлин, якого він чекав з учорашнього вечора, щоб перебратися через річку Ветлуга. Від постійних дощів річка розлилася і стала бурхливою, і переправлятися через неї самостійно люди боялися. Чекали поромника Тюлина.

Тюлин був ледачий, ніколи не звертав уваги, коли хтось його кликав, був неквапливий і неохайний. Весь його зовнішній вигляд не викликав жодної довіри, особливо у тих, хто бачив його вперше. Цікаво, що автор порівнює Тюлина з місцевістю, в якій той живе. Він також непохитний у своєму способі життя, як і місцева річка, і стовп і все в окрузі. Коли паром відходив від берега, і річка починала нести його за своїм перебігом, Тюлин перетворювався і перетворювався на справжнього, могутнього російського богатиря.

Його вміння і навички захопили нашого оповідача, так, що той знову і знову спостерігав, як Тюлин ганяв свій паром від одного берега до іншого, дбайливо перевозячи народ і все його пожитки. Але, коли пов’язував він свої човни у берега, сила ніби того покидала, оп перетворювався в змарнілого, неохайного, незворушного мужичка, який перебував постійно або напідпитку, або з похмілля.

Персонаж Короленка відображає суть характеру здебільшого російського мужика, який, коли чи не зайнятий своєю справою, схожий на бездарність. Але якщо ця людина береться за справу, – йому немає рівних, – ні в майстерності, ні в уміннях. Саме тому люди, які так довго чекають Тюлина на березі річки, не висловлюють йому своє невдоволення, а смиренно чекають, ночуючи біля вогнищ, коли той захоче їх перевезти.

Всі ці характери, як і природа, як і сама річка, є суттю одного цілого, – нашої країни.

ПОДІЛИТИСЯ: