Відправляються батьки на роботу і приказують старшій дочкі, щоб доглядала за молодшим братом.
– За це ми привеземо тобі солодких пряників і обновку з міста.
Поки дівчинка гуляла з подружками, прилетіли чужі гуси – лебеді і понесли молодшого брата в дрімучий ліс. Скільки вона не кликала, не плакала, ніхто їй не відповів. Пробігши по стежці, побачила в дали птахів з дитиною. Вирушила його рятувати. Бачить, стоїть біла піч. Попросила біля печі сказати, де гуси – лебеді.
Поставила умову грубка: з’їсти її пиріжок з житнього борошна, а дівчинка ніс відвернула, не захотіла є. Пішла далі, не впізнавши відповідь.
Пройшла стежку, бачить, росте яблуня. Задала питання дівчинка, яблунька поставила умову: з’їсти її плід. Чи не захотіла, є дике яблучко, далі побігла.
Зупинилася біля річки з молока з берегами з киселю. Чи не захотіла пити її кисіль з білим молоком. І без відповіді побігла далі.
Зустріла колючого їжачка, поцікавилася, чи не бачив гусей, які викрали хлопчика. Їжачок вказав дорогу.
Добрела до хатинки на курячих ногах, в якій страшна Бабка – Йожка сидить, ніс гачком, зуби стирчать. Посадила господиня її прясти, а сама перевіряє, щоб не втекла. І пёчку готує, щоб їх с’есть.Покорміла дівчинка мишеняти кашкою, а він допоміг їй втекти і став за неї відповідати. На руки взяла хлопчика і побігла назад. Добігла до річки, попросила заховати. Попила у неї кіселька і вкрила її річка. Далі біжить, а гуси – лебеді підлітають, того гляди, заклюють.
По дорозі росте дика яблуня. Сховала дівчинку, після того, як вона дике яблуко з’їла. Далі грубка варто. Швидше пиріжок в рот і села в отвір в ній. Птахи покричали і ні з чим до бабки полетіли.
А тут її рідні з’явилися, покупки привезли.
Казка вчить, що треба слухатися батьків. Є, що дають, що не вередувати. Шанобливо відповідати тим до кого звертаєшся.