Короткий зміст казки Андерсена “Сніговик”

Моторошний сьогодні мороз. Ось, як чути хрускіт! І очі були зроблені. І рот зображував шматок заліза.

На нього став гавкати старий пес. Пророкує йому, що сонце розтопить, і він розпливається на частини. Погода кілька разів змінювалася. І все прикрашено крупинками снігу.

На них немов розпустилися білі квіти. І стали помітні безліч дрібних гілок, що не помітних влітку. Багатство діамантів засяяло навколо.

Вийшла молода парочка і помітила всю цю пишність. І захопилися їм. Дуже їм сподобався, що стоїть сніговик. І просуваючись вперед, вони чули звук хрускоту під ногами.
– Тобі знайома ця пара? – поцікавився сніговик.
– Так, – підтвердила собачка.

І вона розповіла історію дитинства. Тоді вона не мерзла. У неї був м’який пуф, де вона лежала. І їй протирали м’якою ганчіркою лапки.

І потім її відправили на кухню. Там було спокійно. Але, наша героїня вкусила працівника. І її посадили на ланцюг на мороз.

І снеговику теж захотілося дізнатися ближче, як гріє пічка, хоча собака його відмовляла.

Під ранок мороз посилився. І наш герой повинен був радіти, а він зажурився і марив про печі.
Настали дні і початок теплішати. І наш герой став зменшуватися і зовсім поник.

І в один з днів собака виявив увіткнути залізяку і калюжу. А кругом все співало і зустрічало весну.
Розповідь вчить нас уважно слухати літніх і замислюватися про майбутнє. Чи не втрачати часу дарма.

ПОДІЛИТИСЯ: